Відмінності між версіями «Каліка»
(Створена сторінка: '''Каліка, -ки, '''''об. ''Калѣка, увѣчный. ''Каліка не родиться робиться. ''Ном. № 4663. ''Була колис...) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Каліка, -ки, '''''об. ''Калѣка, увѣчный. ''Каліка не родиться робиться. ''Ном. № 4663. ''Була колись Гандзя каліка небога, божилася, молилася, що боліли ноги. ''Шевч. 138. Ум. '''Каліченька, калічка. '''''Ой не бий, мати, і не лай, мати, не роби каліченьки. ''Чуб. V. 146. | '''Каліка, -ки, '''''об. ''Калѣка, увѣчный. ''Каліка не родиться робиться. ''Ном. № 4663. ''Була колись Гандзя каліка небога, божилася, молилася, що боліли ноги. ''Шевч. 138. Ум. '''Каліченька, калічка. '''''Ой не бий, мати, і не лай, мати, не роби каліченьки. ''Чуб. V. 146. | ||
+ | [[Категорія:Ка]] | ||
+ | |||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
+ | КАЛІ́КА, и, ч. і ж. | ||
+ | |||
+ | 1. Той, хто позбувся якої-небудь частини тіла або втратив здатність рухати нею. Дерету, Главку, Ферсилогу Поранив [Турн] руки, шию, ногу; Навік каліками зробив (Котл., І, 1952, 284); — А тепер моя жінка стала калікою: в неї звело одну руку так, що вона не підніме вгору (Н.-Лев., III, 1956, 361); Вдома залишилися тільки каліки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 92); * Образно. Та з життєвої борні ми не вийшли каліками (Фр., XIII, 1954, 306). | ||
+ | |||
+ | 2. Жебрак, що випрошує милостиню. Он глянь,— у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають (Шевч., І, 1963, 239); Іванко оглянувся. Біля нього впритул стояв каліка перехожий Миколай (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 222); * У порівн. Мов каліка-старець, визирав той палац з-за бур’яну (Мирний, IV, 1955, 16). | ||
+ | |||
+ | 3. заст. Прочанин. | ||
+ | |||
+ | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 78. | ||
+ | |||
+ | Каліка, ки, об. Калѣка, увѣчный. Каліка не родиться — робиться. Ном. № 4663. Була колись Гандзя каліка небога, божилася, молилася, що боліли ноги. Шевч. 138. Ум. Каліченька, калічка. Ой не бий, мати, і не лай, мати, не роби каліченьки. Чуб. V. 146. | ||
+ | |||
+ | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 211. | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Слова 2014 року]] | ||
+ | |||
[[Категорія:Ка]] | [[Категорія:Ка]] |
Поточна версія на 14:04, 9 грудня 2014
Каліка, -ки, об. Калѣка, увѣчный. Каліка не родиться робиться. Ном. № 4663. Була колись Гандзя каліка небога, божилася, молилася, що боліли ноги. Шевч. 138. Ум. Каліченька, калічка. Ой не бий, мати, і не лай, мати, не роби каліченьки. Чуб. V. 146.
Сучасні словники
УКРЛІТ.ORG_Cловник
КАЛІ́КА, и, ч. і ж.
1. Той, хто позбувся якої-небудь частини тіла або втратив здатність рухати нею. Дерету, Главку, Ферсилогу Поранив [Турн] руки, шию, ногу; Навік каліками зробив (Котл., І, 1952, 284); — А тепер моя жінка стала калікою: в неї звело одну руку так, що вона не підніме вгору (Н.-Лев., III, 1956, 361); Вдома залишилися тільки каліки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 92); * Образно. Та з життєвої борні ми не вийшли каліками (Фр., XIII, 1954, 306).
2. Жебрак, що випрошує милостиню. Он глянь,— у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають (Шевч., І, 1963, 239); Іванко оглянувся. Біля нього впритул стояв каліка перехожий Миколай (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 222); * У порівн. Мов каліка-старець, визирав той палац з-за бур’яну (Мирний, IV, 1955, 16).
3. заст. Прочанин.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 78.
Каліка, ки, об. Калѣка, увѣчный. Каліка не родиться — робиться. Ном. № 4663. Була колись Гандзя каліка небога, божилася, молилася, що боліли ноги. Шевч. 138. Ум. Каліченька, калічка. Ой не бий, мати, і не лай, мати, не роби каліченьки. Чуб. V. 146.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 211.