Відмінності між версіями «Казус»
(Створена сторінка: '''Казус, -са, '''''м. ''Случай. ''Казус сей так налякав усіх людей, що більше вже ніхто із глузду...) |
АnnA (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Казус, -са, '''''м. ''Случай. ''Казус сей так налякав усіх людей, що більше вже ніхто із глузду не скрутився. ''Гліб. 65. | '''Казус, -са, '''''м. ''Случай. ''Казус сей так налякав усіх людей, що більше вже ніхто із глузду не скрутився. ''Гліб. 65. | ||
[[Категорія:Ка]] | [[Категорія:Ка]] | ||
| + | КАЗУС, у, чол. | ||
| + | |||
| + | 1. Складна, заплутана судова справа. | ||
| + | |||
| + | 2. розм. Випадок, незвичайна пригода. — Казус сей Так налякав усіх людей (Леонід Глібов, Байки.., 1959, 77); Ференц, розвеселившись, розповів бійцям казус, відомий цілому Будапештові (Олесь Гончар, I, 1954, 208). | ||
| + | [http://sum.in.ua/s/kazus] | ||
| + | Казус (лат. casus) — подія, яка настає не внаслідок волевиявлення особи, а тому не може бути передбаченою за даних умов. | ||
| + | |||
| + | В юриспруденції випадкова дія, яка має зовнішні ознаки провини (злочину), але позбавлена елементу вини, а тому не спричиняє до кримінальної відповідальності, також складна, заплутана судова справа. | ||
| + | |||
| + | Казусом називають особливий випадок захворювання, описаний із супроводжуючими його обставинами. | ||
| + | |||
| + | Розмовно — випадок, незвичайна пригода | ||
| + | [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%B7%D1%83%D1%81] | ||
| + | КАЗУСКАЗУС (лат. casus) - в праве: 1) событие, которое не зависит от воли лица и поэтому не может быть предусмотрено при данных условиях; 2) случайное действие, которое (в отличие от умышленного или неосторожного) имеет внешние признаки правонарушения, но лишено элемента вины и, следовательно, не влечет юридической ответственности. От К. следует отличать понятие непреодолимой силы; 3) отдельно взятое судебное дело или правовая ситуация как пример (см. Казуистика). | ||
| + | http://dic.academic.ru/dic.nsf/lower/15229 | ||
Версія за 13:19, 12 січня 2014
Казус, -са, м. Случай. Казус сей так налякав усіх людей, що більше вже ніхто із глузду не скрутився. Гліб. 65. КАЗУС, у, чол.
1. Складна, заплутана судова справа.
2. розм. Випадок, незвичайна пригода. — Казус сей Так налякав усіх людей (Леонід Глібов, Байки.., 1959, 77); Ференц, розвеселившись, розповів бійцям казус, відомий цілому Будапештові (Олесь Гончар, I, 1954, 208). [1] Казус (лат. casus) — подія, яка настає не внаслідок волевиявлення особи, а тому не може бути передбаченою за даних умов.
В юриспруденції випадкова дія, яка має зовнішні ознаки провини (злочину), але позбавлена елементу вини, а тому не спричиняє до кримінальної відповідальності, також складна, заплутана судова справа.
Казусом називають особливий випадок захворювання, описаний із супроводжуючими його обставинами.
Розмовно — випадок, незвичайна пригода [2] КАЗУСКАЗУС (лат. casus) - в праве: 1) событие, которое не зависит от воли лица и поэтому не может быть предусмотрено при данных условиях; 2) случайное действие, которое (в отличие от умышленного или неосторожного) имеет внешние признаки правонарушения, но лишено элемента вины и, следовательно, не влечет юридической ответственности. От К. следует отличать понятие непреодолимой силы; 3) отдельно взятое судебное дело или правовая ситуация как пример (см. Казуистика). http://dic.academic.ru/dic.nsf/lower/15229
