Відмінності між версіями «Кубелечко»

Версія за 20:31, 29 листопада 2018

Кубелечко, а, сер. Зменш.-пестл. до кубло 1. "Весела [княжна] гуляла, Мов ласочка з кубелечка, На світ виглядала З того Києва" (Тарас Шевченко, II, 1963, 31);" Місточок не гуляв, хоч він і зруйнований: трясогузочка там кубелечко звила..." (Остап Вишня, I, 1956, 384).

2. Заглиблення в землі, часто під коренями дерев, де живуть і розмножуються звірі, плазуни; лігво. "Вітер звалив величезного дуба. Під коренем того дуба зробив собі старий вовк кубло" (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 97); "До пенька з усіх сторін повзли вужаки.. Гади збиралися на зиму в спільне кубло!" (Олесь Донченко, IV, 1957, 41);

3. Місце, житло птахів, зроблене з галуззя, листя тощо для відкладання яєць, висиджування й виведення пташат; гніздо (у 1 знач.). "Беркут кубло в'є на скелі, Як зачує дитинят" (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 224);" Одвічний інстинкт гнав їх [журавлів] з пекучого півдня на болотисті низовини, де щороку вили вони свої кубла" (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 3);

4. перен., розм. те, що нагадує лігво, гніздо. "Аврум.. злякано став приглядатися до якогось кубла з брудного ганчір'я, що було накидане на ліжку коло хворої" (Степан Васильченко, II, 1959, 16); "В спорожнілих солом'яних кублах, в похапцем виритих.. стрілецьких ячейках ще, здавалось, не вивітрились рештки людського тепла" (Олесь Гончар, III, 1959, 215).

♦ Вити (звивати, звити) кубло — 1. те саме, що гніздо вити (звити). —" Пора й синові хазяїном стати... Час йому пошукати дружину, своє кубло звити" (Панас Мирний, I, 1949, 185).

2. перен., розм. Людське житло; оселя, ді. "Козачі кубла обгорнуло тихе хліборобське щастя" (Панас Мирний, I, 1954, 109); "Все те — родюча нива, віз, коні, кубло — все те своє, рідне, з серцем зрослося" (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 43); "Впадали в очі.. затишні панські кубла, що мостилися серед густих дерев" (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1939, 84).

3. Звірята одного приплоду; виводок. У порівняннях." На Каялі хмара світло вкрила й по Русі, мов барсове кубло, розметнулась половецька сила" (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 169);

4. перен., розм. про родину, рід. — "Вже перевізся [Балабуха] з жінкою, з усім кублом" (Нечуй-Левицький, III, 1956, 91); "Через тиждень вертається Андрій: привіз із собою ціле кубло — матір, дівчинку-сестру і школяра-брата" (Степан Васильченко, II, 1959, 510); "Родове кубло Шамраїв стало множитися і обживати степовий край віддавна" (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 414).

5. перен. місце зосередження, притулок антигромадських або аморальних, злочинних елементів. "Варка — це була господиня таємного кубла, де в усяку годину можна було б дістати горілку "(Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 110); "Стародавні римські лазні в середньовічній Європі деградували.., перетворившись на кубла розпусти" (Шкільна гігієна, 1954, 13);

6. збірн., зневажл. група людей, що займається антигромадською або злочинною діяльністю; зграя. "Кубло гадюче! перед ворогами під ноги стеляться, .. а перед братом сторчака стають і раді закусати!" (Леся Українка, II, 1951, 428);" На бригаді кубло завелося, він знає. Давно треба розігнати "(Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 238)

Ілюстрації

Медіа