Відмінності між версіями «Спільний»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | '''''Спільний,''' - 1. ''Який належить усім або багатьом. Щоб лиха не знати, треба спільним плугом спільне поле орати (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 349); Ще в димних просторах моєї держави, ладнаючи спільні мости, Іван з Краснодона і Ян із Варшави здружились, як рідні брати (Микола Упеник, Вітчизна миру, 1951, 42)''; | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | 4. Який виконується, досягається і т. ін. всіма (в суспільстві, групі, колективі). Робота спільна, як пісня весільна (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 348); Розумію, що Вам докучили вже наші спільні справи, вже хочеться одпочити на чомусь іншому (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 379); Слава братерству й дружбі, загартованим у спільних боях за свободу! (Максим Рильський, III, 1956, 58); Пригадав [поет] комсомольський зліт. Спільну працю в селі (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 9); У спільному поході інших руських князів проти половців сіверські князі відмовились брати участь (іст. СРСР, I, 1956, 56); У вчених Радянської України, хоч в якій би галузі науки вони не працювали, одна спільна мета — служити соціалістичній Батьківщині, справі комунізму (Комуніст України, 2, 1969, 60); | + | -2. Який належить одному й іншому (іншим); який є загальною приватною власністю двох і більше осіб. Є їм чого переживати обом, адже той запеленгований передатчик [передавач], так безнадійно потрощений бурею людських пристрастей, був їхнім спільним витвором (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 109); Право власності може належати двом або декільком особам спільно, частками (спільна власність) (Цивільний кодекс УРСР, 1950, 14); |
| − | 5. Який здійснюється, проводиться і т. ін. разом із ким-небудь. Вони [мати й син] раді були обоє, що знову живуть спільним життям, як ще тоді, коли стара могла ходити по світі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 278); З Андрієм у Каті відносини були такі ж хороші, дружні, як і з початку їх спільного життя (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 170); | + | |
| − | 6. Колективний, груповий. Уся її фігурка тремтіла зі зворушення на саму згадку про товаришів спільних снідань (Іван Франко, II, 1950, 291); Крадуть мій час люди, спільні обіди, вечері, літературні читання, які одбуваються часто (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 422); Спільні дії комуністичних і робітничих партій — настійна вимога часу, яка відповідав корінним інтересам усього революційного руху (Комуніст України, 6, 1967, 10); | + | -3. Признач. для колективного користування (в якійсь групі, в якомусь колективі). В спільній їдальні він казав йому сідати насупротив себе (Іван Франко, II, 1950, 180); — А навіщо той тин здався? Адже ж у нас двір коло хати спільний, хоч на йому й стоїть і твоя й моя повітка та загорода (Нечуй-Левицький, II, 1956, 354). |
| − | 7. Який виявляється, проявляється всіма присутніми, оточуючими або всіма в якійсь групі, в якомусь колективі. Так творили свої пісні і мотиви первісні дикуни, що в пориві спільного екстазу імпровізували строфу за строфою (Василь Еллан, II, 1958, 66); | + | |
| − | 8. Який твориться, видається або підтримується всіма присутніми, оточуючими (про звуки, гомін і т. ін.). Всі вони [голоси] злились.. у один спільний голос, який веде пісню, довгу, скучну, монотонну (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 131); Помалу спільний гомін стихає (Леся Українка, II, 1951, 536). | + | -4. Який виконується, досягається і т. ін. всіма (в суспільстві, групі, колективі). Робота спільна, як пісня весільна (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 348); Розумію, що Вам докучили вже наші спільні справи, вже хочеться одпочити на чомусь іншому (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 379); Слава братерству й дружбі, загартованим у спільних боях за свободу! (Максим Рильський, III, 1956, 58); Пригадав [поет] комсомольський зліт. Спільну працю в селі (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 9); У спільному поході інших руських князів проти половців сіверські князі відмовились брати участь (іст. СРСР, I, 1956, 56); У вчених Радянської України, хоч в якій би галузі науки вони не працювали, одна спільна мета — служити соціалістичній Батьківщині, справі комунізму (Комуніст України, 2, 1969, 60); |
| + | |||
| + | -5. Який здійснюється, проводиться і т. ін. разом із ким-небудь. Вони [мати й син] раді були обоє, що знову живуть спільним життям, як ще тоді, коли стара могла ходити по світі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 278); З Андрієм у Каті відносини були такі ж хороші, дружні, як і з початку їх спільного життя (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 170); | ||
| + | |||
| + | -6. Колективний, груповий. Уся її фігурка тремтіла зі зворушення на саму згадку про товаришів спільних снідань (Іван Франко, II, 1950, 291); Крадуть мій час люди, спільні обіди, вечері, літературні читання, які одбуваються часто (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 422); Спільні дії комуністичних і робітничих партій — настійна вимога часу, яка відповідав корінним інтересам усього революційного руху (Комуніст України, 6, 1967, 10); | ||
| + | |||
| + | -7. Який виявляється, проявляється всіма присутніми, оточуючими або всіма в якійсь групі, в якомусь колективі. Так творили свої пісні і мотиви первісні дикуни, що в пориві спільного екстазу імпровізували строфу за строфою (Василь Еллан, II, 1958, 66); | ||
| + | |||
| + | -8. Який твориться, видається або підтримується всіма присутніми, оточуючими (про звуки, гомін і т. ін.). Всі вони [голоси] злились.. у один спільний голос, який веде пісню, довгу, скучну, монотонну (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 131); Помалу спільний гомін стихає (Леся Українка, II, 1951, 536). | ||
[[Категорія:Сп]] | [[Категорія:Сп]] | ||
Версія за 19:24, 29 листопада 2018
Спільний, - 1. Який належить усім або багатьом. Щоб лиха не знати, треба спільним плугом спільне поле орати (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 349); Ще в димних просторах моєї держави, ладнаючи спільні мости, Іван з Краснодона і Ян із Варшави здружились, як рідні брати (Микола Упеник, Вітчизна миру, 1951, 42);
-2. Який належить одному й іншому (іншим); який є загальною приватною власністю двох і більше осіб. Є їм чого переживати обом, адже той запеленгований передатчик [передавач], так безнадійно потрощений бурею людських пристрастей, був їхнім спільним витвором (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 109); Право власності може належати двом або декільком особам спільно, частками (спільна власність) (Цивільний кодекс УРСР, 1950, 14);
-3. Признач. для колективного користування (в якійсь групі, в якомусь колективі). В спільній їдальні він казав йому сідати насупротив себе (Іван Франко, II, 1950, 180); — А навіщо той тин здався? Адже ж у нас двір коло хати спільний, хоч на йому й стоїть і твоя й моя повітка та загорода (Нечуй-Левицький, II, 1956, 354).
-4. Який виконується, досягається і т. ін. всіма (в суспільстві, групі, колективі). Робота спільна, як пісня весільна (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 348); Розумію, що Вам докучили вже наші спільні справи, вже хочеться одпочити на чомусь іншому (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 379); Слава братерству й дружбі, загартованим у спільних боях за свободу! (Максим Рильський, III, 1956, 58); Пригадав [поет] комсомольський зліт. Спільну працю в селі (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 9); У спільному поході інших руських князів проти половців сіверські князі відмовились брати участь (іст. СРСР, I, 1956, 56); У вчених Радянської України, хоч в якій би галузі науки вони не працювали, одна спільна мета — служити соціалістичній Батьківщині, справі комунізму (Комуніст України, 2, 1969, 60);
-5. Який здійснюється, проводиться і т. ін. разом із ким-небудь. Вони [мати й син] раді були обоє, що знову живуть спільним життям, як ще тоді, коли стара могла ходити по світі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 278); З Андрієм у Каті відносини були такі ж хороші, дружні, як і з початку їх спільного життя (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 170);
-6. Колективний, груповий. Уся її фігурка тремтіла зі зворушення на саму згадку про товаришів спільних снідань (Іван Франко, II, 1950, 291); Крадуть мій час люди, спільні обіди, вечері, літературні читання, які одбуваються часто (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 422); Спільні дії комуністичних і робітничих партій — настійна вимога часу, яка відповідав корінним інтересам усього революційного руху (Комуніст України, 6, 1967, 10);
-7. Який виявляється, проявляється всіма присутніми, оточуючими або всіма в якійсь групі, в якомусь колективі. Так творили свої пісні і мотиви первісні дикуни, що в пориві спільного екстазу імпровізували строфу за строфою (Василь Еллан, II, 1958, 66);
-8. Який твориться, видається або підтримується всіма присутніми, оточуючими (про звуки, гомін і т. ін.). Всі вони [голоси] злились.. у один спільний голос, який веде пісню, довгу, скучну, монотонну (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 131); Помалу спільний гомін стихає (Леся Українка, II, 1951, 536).
