Відмінності між версіями «Левіхна»
(→Сучасні словники) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:levihna765.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Odop26.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:nevihna5.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:levihnochka45.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
Версія за 02:56, 23 листопада 2018
Левіхна, -ни, ж. = Невіхна. То моя левіхна коханка. Мет. 232.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Невіхна, ни, ж. = Невістка. Прийшла свекруха невіхну побужати. Мет. 265. Мамочка каже: мій синок їде, мій синок їде, невіхну везе. Грин. III. 11. Ум. Невіхнонька, невіхночка. Вставай, невіхнонько, час до череди шати. Чуб. V. 694.
НЕВІ́СТКА, и, жін.
1. Заміжня жінка стос. до рідних її чоловіка (батька, матері, братів, сестер, дружин братів і чоловіків сестер). Посадила стара мати Три ясени в полі. А невістка посадила Високу тополю (Тарас Шевченко, II, 1963, 13); Левків батько навіть коні продав, щоб врятувати невістку, бо дуже полюбив її (Михайло Стельмах, I, 1962, 647); * У порівняннях. Берези самітні, виблукана верба, мов невістка в чужім краю серед людей чужих (Гнат Хоткевич, II, 1966, 304).
2. Те саме, що невістулька. В кімнатці вчителя пахне фарбою і нещодавно розмерзлою землею — це повів скромних лісових невісток, що білою піною вкривають гаї вслід за блакитним рястом (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 427).
[1]
Ілюстрації
|
|
|
|
