Відмінності між версіями «Їздець»
(Створена сторінка: '''Їзде́ць, -дця́, '''''м. ''Ѣздокъ. К. ЧР. 92. ''Вчора увечері приїхав їздець. ''МВ. І. [[Категорія:І...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Їзде́ць, -дця́, '''''м. ''Ѣздокъ. К. ЧР. 92. ''Вчора увечері приїхав їздець. ''МВ. І. | '''Їзде́ць, -дця́, '''''м. ''Ѣздокъ. К. ЧР. 92. ''Вчора увечері приїхав їздець. ''МВ. І. | ||
[[Категорія:Із,Їз]] | [[Категорія:Із,Їз]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ЇЗДЕ́ЦЬ - той, хто їде верхи; верхівець, вершник (у 1 знач.). Їздець під'їхав.. і скочив в коня (Панас Мирний, I, 1954, 70); Другий їздець — то була молода, гарна дівчина (Іван Франко, VI, 1951, 58); Кінь зробив великий стрибок — наче хотів скинути їздця (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 577); | ||
| + | // Той, хто добре їздить верхи. Переможний їздець.. Десять вже взяв нагород і заквітчався вінком (Микола Зеров, Вибр., 1966, 335); В 17—18 років Амангельди був неперевершений в тургайському степу їздець і мисливець (Олекса Десняк, II, 1955, 493). | ||
| + | |||
| + | 2. Фахівець, який тренує рисистих коней на іподромах, кінних заводах. Запрягають у робочу качалку троє: один тримає лоша, а двоє одягають збрую. Потім їздець бере віжки і йде ззаду (Конярство, 1957, 110) | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Їздець1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Їздець2.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| QQuyYPJXOnM}} | ||
| + | [https://www.youtube.com/watch?v=QQuyYPJXOnM ] | ||
Версія за 01:22, 4 грудня 2016
Їзде́ць, -дця́, м. Ѣздокъ. К. ЧР. 92. Вчора увечері приїхав їздець. МВ. І.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЇЗДЕ́ЦЬ - той, хто їде верхи; верхівець, вершник (у 1 знач.). Їздець під'їхав.. і скочив в коня (Панас Мирний, I, 1954, 70); Другий їздець — то була молода, гарна дівчина (Іван Франко, VI, 1951, 58); Кінь зробив великий стрибок — наче хотів скинути їздця (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 577); // Той, хто добре їздить верхи. Переможний їздець.. Десять вже взяв нагород і заквітчався вінком (Микола Зеров, Вибр., 1966, 335); В 17—18 років Амангельди був неперевершений в тургайському степу їздець і мисливець (Олекса Десняк, II, 1955, 493).
2. Фахівець, який тренує рисистих коней на іподромах, кінних заводах. Запрягають у робочу качалку троє: один тримає лоша, а двоє одягають збрую. Потім їздець бере віжки і йде ззаду (Конярство, 1957, 110)
Ілюстрації
|
|
