Відмінності між версіями «В’ялий»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
Рядок 1: Рядок 1:
 +
<br />
 
'''В'ЯЛИЙ'''
 
'''В'ЯЛИЙ'''
 
==Словник Грінченка==
 
==Словник Грінченка==
Рядок 4: Рядок 5:
 
==Cучасні словники==
 
==Cучасні словники==
 
[http://sum.in.ua/s/v.jalyj]
 
[http://sum.in.ua/s/v.jalyj]
 +
В'Я́ЛИЙ, а, е.
 +
1. Який перестав бути свіжим, соковитим; зів'ялий (про рослини). Запахла осінь в'ялим тютюном (Максим Рильський, I, 1956, 63); Згадай же ти кохання наше, останній запах в'ялих трав (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 38);
 +
//  Позбавлений свіжості, пружності; зморшкуватий (про шкіру на обличчі тощо). Її в'яле обличчя стягнулось, погляд твердий, і в кожній закрутці срібного волосся — рішучість (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 250); Ця поза невигідно випинає її [княгині] незрілі форми і на гармошку збирає в'ялу шкіру на шиї (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 176).
 +
2. перен. Те саме, що млявий. Другий же брат Пандаром звався, І вищий од верстви здавався, Та в'ялий, мов верблюд, тинявсь (Іван Котляревський, I, 1952, 238); Другого дня скрізь було тихо. Люди ходили в'ялі, спорожнені наче, ліниві (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 93); В'ялою ходою простував подвір'ям (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 27).
 +
3. рідко. Те саме, що в'ялений. Аж ось — і сама приїхала.. Піщани тільки забачили свою «молоду» ззаду — високу, суху, як в'ялу тараню (Панас Мирний, II, 1954, 96).
 +
[http://slovopedia.org.ua/93/53394/835052.html]
 +
в'ялий
 +
-а, -е.1) Який перестав бути свіжим, соковитим; зів'ялий (про рослини).
 +
2) перен. Те саме, що млявий.
 +
3) рідко. Те саме, що в'ялений.
 +
  
  

Поточна версія на 16:10, 21 листопада 2018


В'ЯЛИЙ

Словник Грінченка

В'ялий, -а, -е. Вялый, увядшій. Лежить моя женишина, як тая квітка в'яла. Мет. 98. Викорениться, як в'яла риба. Ном. № 5354.

Cучасні словники

[1] В'Я́ЛИЙ, а, е. 1. Який перестав бути свіжим, соковитим; зів'ялий (про рослини). Запахла осінь в'ялим тютюном (Максим Рильський, I, 1956, 63); Згадай же ти кохання наше, останній запах в'ялих трав (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 38); // Позбавлений свіжості, пружності; зморшкуватий (про шкіру на обличчі тощо). Її в'яле обличчя стягнулось, погляд твердий, і в кожній закрутці срібного волосся — рішучість (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 250); Ця поза невигідно випинає її [княгині] незрілі форми і на гармошку збирає в'ялу шкіру на шиї (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 176). 2. перен. Те саме, що млявий. Другий же брат Пандаром звався, І вищий од верстви здавався, Та в'ялий, мов верблюд, тинявсь (Іван Котляревський, I, 1952, 238); Другого дня скрізь було тихо. Люди ходили в'ялі, спорожнені наче, ліниві (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 93); В'ялою ходою простував подвір'ям (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 27). 3. рідко. Те саме, що в'ялений. Аж ось — і сама приїхала.. Піщани тільки забачили свою «молоду» ззаду — високу, суху, як в'ялу тараню (Панас Мирний, II, 1954, 96). [2] в'ялий -а, -е.1) Який перестав бути свіжим, соковитим; зів'ялий (про рослини). 2) перен. Те саме, що млявий. 3) рідко. Те саме, що в'ялений.



Медіа

Книга І.Роздобудько "Зів`ялі квіти викидають"