Відмінності між версіями «Притичина»

Версія за 12:25, 18 листопада 2018

Притичина, -ни, ж. 1) Препятствіе, задержка. Йому ніби не перепиняла дороги жадна притичина. Левиц. Пов. 176. 2) Приключеніе. Левиц. Пов. 28. Коли б не було нам якої притичини. Кіев. у.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Притичина, и, жін., розм., заст. 1. Перешкода, завада. — Для мене нема і не буде ніякої притичини, щоб одвідать тебе й нагодувати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 235); Попався у сю веремію і наш дідуган Тарасович, та якось викрутивсь. Кому вже бог пошле довгий вік, то ніякий гаспид, ніяка притичина йому його не вкоротить (Олекса Стороженко, I, 1957, 164); Повернули. Почали шукати справжній шлях. Шукали, перепитували. Найшли шлях, виїхали. Аж тут друга притичина сталася: почали з'їжджати з гори, як на кобильчині наритники лопнули (Степан Ковалів, Кутя.., 1960, 47).

2. Пригода. — Ну, та й притичина мені трапилась цього вечора! (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 159); А з Василем ось яка була притичина. Вийшовши з попівського саду, він ледве-ледве затюпав до Німіла, все воркотячи собі по дорозі (Іван Франко, I, 1955, 170); [Бичок:] Що там за притичина трапилася? [Стеха:] Ох, горенько ж та лишко тяжкеє! Теличку, та ще й первісточку, цінують!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 446).

3. Причина. — Та, правду сказати, я й не видам за вас своєї дочки: є тому деяка притичина, — додала різким голосом Каралаєва (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 53); Управляющий [управитель] шукав будь-якої притичини, аби вивести дідичку з її рівноваги, призвести до сварки, чи що (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 66); Обидва замислились. — Адже добре знає [Турбай], у чому притичина, — думав Ярослав (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 216).

Оце так (яка) притичина!; Що за притичина! — уживається для вираження здивування, невдоволення, розгубленості і т. ін. з приводу чогось несподіваного чи незрозумілого. — Оце, яка притичина! Оце випадок!.. Неначе щось недобре віщує... (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 94); Перелякався й Причепа і все намагався розтулити Савчині зуби. — Горілки! Та голову набік!.. Оце так притичина... (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 236); Починаю хвилюватись: що за притичина! Рішуче одмагатись: — Ніколи не писав і не буду! (Степан Васильченко, II, 1959, 294)

Словник відмінків