Відмінності між версіями «Дивувати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
# Те саме, що дивуватися. — Тепер я приїхав до вас учителем. Здивувались, люди? Не дивуйте, брати мої! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 450); Такі виспівує [ланка] частушки та пісні, що жайворонок їм дивує в вишині (Максим Рильський, I, 1956, 412). | # Те саме, що дивуватися. — Тепер я приїхав до вас учителем. Здивувались, люди? Не дивуйте, брати мої! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 450); Такі виспівує [ланка] частушки та пісні, що жайворонок їм дивує в вишині (Максим Рильський, I, 1956, 412). | ||
| − | '''Дивувати''' - дієслово, недоконаний вид | + | * '''Дивувати''' - дієслово, недоконаний вид |
| − | <gallery> | + | * <gallery> |
Файл:Dyvuvaty ).jpg |Словоформи | Файл:Dyvuvaty ).jpg |Словоформи | ||
Версія за 12:09, 17 листопада 2018
Дивувати, -вую, -єш, гл. 1) Удивлять. 2) Удивляться. Ви йому не дивуйте: в його така повичкаНВолын. у. Нема чого дивувати, така була й її мати. Мет. 235. Дивом дивувати. См. Диво.
Зміст
Сучасні словники
ДИВУВАТИ, ую, уєш, недок.
- Викликати подив, здивування в кого-небудь, вражати незвичайністю чогось. — Вродою все я село дивувала! Та через вроду либонь і пропала! (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 339); Творчість Шевченка дивує широтою діапазону, багатством жанрів і форм (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 17).
- Те саме, що дивуватися. — Тепер я приїхав до вас учителем. Здивувались, люди? Не дивуйте, брати мої! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 450); Такі виспівує [ланка] частушки та пісні, що жайворонок їм дивує в вишині (Максим Рильський, I, 1956, 412).
- Дивувати - дієслово, недоконаний вид
-
.jpg)
Словоформи
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник UA Словник української мови
