Відмінності між версіями «Путь»

Версія за 22:01, 16 листопада 2018

І. Путь, -ті, ж. Путь. Благослови, тату, в божу путь пойти. Маркев. 120. Вона в велику путь задумала, т.-е. умираетъ. Г. Барв. 524. Щоб твоя путь погибла! (брань).

ІІ. Путь-путь! меж. Призывъ для курей. О. 1862. IX. 35.

Сучасні словники

1. Смуга землі, призначена для ходіння, їзди; шлях, дорога. — Про земські, бач, Діла зібрались [пани] рахувати: Мости де ставить, путь вести (Панас Мирний, V, 1955, 284); Чорний ворон сидить на могилі, де до міста наїжджена путь (Володимир Сосюра, I, 1957, 205); * Образно. Ще хвилина, і місяць урочисто випливе з моря і простеле до самого берега широку, прозору путь (Леся Українка, III, 1952, 608);

• Місце, лінія у просторі, де що-небудь пересувається. Оповідає [пісня] про путь місяцеву.. І через що зимове поспішає до хвиль Океану Сонце (Микола Зеров, Вибр., 1966, 243); Повітряні путі;

• перев. мн. Залізнична або трамвайна колія, рейки. Є такі машиністи.. Скільки їх загинуло на своєму високому посту, скільки врятували вони чужого.. життя на важких путях-коліях своєї залізничної держави! (Олександр Довженко, I, 1958, 38).

2. Місце, яким можна пройти, проїхати, по якому хто-небудь іде, їде, щось пересувається; дорога, шлях. — Гори, проклята зірко! на сто миль Марії й синові освічуй путь собою (Леся Українка, I, 1951, 421); Я зарубками на деревах Безстрашну путь свою значив (Максим Рильський, III, 1961, 292); Міліціонер спиняє Рух машин — дає їм [дітям] путь (Іван Нехода, Хочу буть.., 1949, 15); * Образно. Із школи Путем терновим розійшлись Обидва. Божії глаголи, Святую правду на землі І прорекли, і розп'ялись За воленьку, святую волю! (Тарас Шевченко, II, 1963, 370);

• Відстань, яку хто-небудь пройшов, проїхав або яку треба пройти, проїхати комусь. Я йду без жалю — так було треба. Яка прекрасна моя дорога... остання коротка путь... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 190); Всю уже путь ми на полі пройшли скаковому, — Коням з гарячої шиї пора хомути поздіймати (Микола Зеров, Вибр., 1966, 218); До радгоспу звідси далеко, лежить туди курявна степова дорога, але Тоня, щоб скоротити свою путь, вирішує брести через лиман навпростець (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 224);

• перен. Доступ до кого-, чого-небудь, можливість досягти чогось. [Горленко:] Читали постанову уряду про будівництво сіл? Це ж таку нам путь відкрито... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 91).

♦ Прокладати (торувати і т. ін.) путь: а) просуваючись у певному напрямку, розчищати собі прохід. З півдня й півночі армії путь прокладають в снігах по коліна (Володимир Сосюра, II, 1958, 267); По річці вплав пливуть [скіфи] І по льоду дзвінкім торують хижу путь... (Микола Зеров, Вибр., 1966, 391); б) (кому) допомагати кому-небудь досягти чогось; Путь закривати (заступати і т. ін.) кому; На путі стояти (ставати): а) не давати кому-небудь проходу кудись. У половодді геть-геть луги заливає [річка], Молодому князеві Ростиславенку путь заступає (Панас Мирний, V, 1955, 277); б) перешкоджати кому-небудь робити, здійснювати щось. [Микита:] Прощай, моя зоря... ніколи на путі Тобі я не ставав ні тінню, ні докором (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 71); Розчищати (розчистити) путь кому: а) допомагати кому-небудь просуватися у певному напрямку; б) допомагати комусь досягти, домогтися чого-небудь.

3. Напрямок руху куди-небудь, до певного місця, звідкілясь. Ввесь флот неначе поспішивсь; Мавки бо стали човни пхати, Путем найлуччим [найкращим] направляти (Іван Котляревський, I, 1952, 254); [Роман:] Були б виїхали назустріч, та не знали, звідки твоя путь, з якої сторони (Микола Куліш, П'єси, 1960, 117); У глибину лісів пахучу лежить бійців печальна путь (Володимир Сосюра, II, 1958, 411);

• Заздалегідь накреслений, визначений напрямок руху; маршрут, курс. — Це авто спеціально для чужинців, що оглядають околиці. Путь його — невеличке місто Павіа, де є старовинна церква (Юрій Яновський, II, 1958, 88); На піску Калуги Для мандрівок зоряних путі Креслив, повний мудрої напруги, Ціолковський в віщій глухоті!.. (Максим Рильський, III, 1961, 313);

• перен. Спосіб здійснення чого-небудь. Яким мечем махає, такою путтю й погибає (Номис, 1864, № 7085);

• перен. Напрямок діяльності, розвитку кого-, чого-небудь. Я знаю, яка тяжка й терниста путь українського літератора (Леся Українка, V, 1956, 141); Сашко Птаха сидів зовсім замріяний. От і почалася його путь революціонера (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 230); Шановні земляки! За зле ви не візьмете, Коли в дискусіях, що їх ми почали І путь належну їм промовами дали, Свої я висловлю окремі міркування (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 217). У путь [вирушати (вирушити, рушати, рушити і т. ін.)] — виходити, виїздити звідкись, кудись. [Суховій:] Козак як сорока на тину: сегодня [сьогодні] тут, а завтра — в путь (Марко Кропивницький, V, 1959, 313); — Наскидали [купці] старому харчів, лишив хтось рушник, щоб бідний дервіш у пустині міг до намазу умити руки. й подались у свою путь (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 152); Вирушили в путь на світанку (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 250).

♦ Верстати (простувати) путь куди — рухатися в певному напрямі. — Буду в руки златоглави, Китайки хапати, ..В золоті твої чертоги Путь гіркий верстати (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 418); От уже путь до Тірійського замку простує Купідін І подарунки несе (Микола Зеров, Вибр., 1966, 241); Збивати (збити) з путі істини (істинної, господньої і т. ін.) кого, книжн. — те саме, що Збивати (збити) з пуття. — Дух гордині, отче Вікентію, збиває вас з путі істини! (Михайло Стельмах, I, 1962, 410); — Я думаю, що грішать тепера.. оті кляті нелюди, котрі хочуть чесних і праведних людей з істинного путі збити (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 230); Збиватися (збитися) з путі — те саме, що Збиватися (збитися) з дороги (шляху, курсу і т. ін.). Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті (Леся Українка, I, 1951, 43); Наставляти (наставити, направляти, направити, наводити, навести і т. ін.) на путь істини (добру, святу і т. ін.) кого — даючи кому-небудь корисні поради, вказівки, спрямовувати, скеровувати його на правильний шлях у житті. Мої сусіди.. дуже ґречно прийняли мене у себе, пан господар навіть все на путь істини наставляв, до мене ж все «ніяк не могли зібратись» (Леся Українка, V, 1956, 213); — Ти, Матвію, бачу, і в бога не віруєш! — намагається [панотець] хоч такими словами приголомшити чоловіка і наставити на путь істини (Михайло Стельмах, I, 1962, 86); Тітки та дядини силкувались направляти її на добру путь, чіплялись до неї (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 230); Остання (божа, смертна і т. ін.) путь — про смерть, похорон. На лаві, вже зодягнена в останню путь, лежить Фросина (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 177); Вони обойко одійшли на божу путь (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 434); Проводжати в останню путь; Стояти на путі (стати на путь) злого (грішників), заст. — опуститися морально. Блаженний муж на лукаву Не вступає раду, І не стане на путь злого, І з лютим не сяде (Тарас Шевченко, I, 1963, 339); — Хотілось би чоловікові не стояти на путі грішників, не ходити на совіт нечестивих (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 150).

4. Процес пересування пішки, верхи або за допомогою транспортних засобів; подорож. Із хмари місяць показався, І од землі туман піднявся, Все віщовало [віщувало] добрий путь (Іван Котляревський, I, 1952, 227); В подорож я до Афін, до учених Афін вирушаю, Хай від любові та путь визволить душу мою (Микола Зеров, Вибр., 1966, 295); Поклавши підборіддя на рушницю, Успенський лежав ницьма на зеленому горбі, згадував тридцятиденну путь від Одеси до Житомира (Петро Панч, В дорозі, 1959, 59); Зимова путь її страшить (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 179). Збирати (зібрати, виряджати, вирядити і т. ін.) в путь кого — допомагати комусь готуватися до подорожі. Перед тим, як вирядити їх у путь, Килигей оглядав конвоїрів (Олесь Гончар, II, 1959, 64); Збиратися (зібратися, виряджатися, спорядитися і т. ін.) в путь — готуватися до подорожі. В путь Марія нашвидку збиралась Та тяжко плакала, ридала (Тарас Шевченко, II, 1963, 360); З'являється [Тоня] на подвір'ї з палицею в руці, з рюкзаком за плечима.. Рюкзак, палиця, дорожні сині шаровари... Спорядилася в путь, чи що? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 166).

5. заст. Пуття. Далі, як і Ївга підросла, та побачила [Горпина], що з неї великий і добрий путь буде, то й її стала порядку вчити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 256).

♦ Путь-дорога; Путь-доріжка; Путь-доріженька, нар.-поет. — те саме, що путь 1, 2, 4. Вирядивши Комара в далеку путь-дорогу, аж у місто, священик клав у тарантас божі молитви й розвозив їх хутірським парафіянам (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 32); [Мотря:] Повертайтеся, поспішайтеся! Стелися ж вам путь-доріженька, м'якенько стелися (Захар Мороз, П'єси, 1959, 15). ДОРО́ГА (смуга землі, по якій їздять і ходять), ШЛЯХ, ПУТЬ, ТРАКТзаст.; ШОСЕ́, СОШЕ́розм., СОША́розм. (з асфальтовим, бетонним тощо покриттям); ТРА́СА, МАГІСТРА́ЛЬрідше (яка з’єднує великі міста, важливі центри); АВТОСТРА́ДА (для масового автомобільного руху); ГОСТИ́НЕЦЬрозм. (перев. велика, бита); ПУТІ́ВЕЦЬ (перев. польова); МАНІВЦІ́[МАНІВЕ́ЦЬ]розм. (кружна, обхідна); ПРОСТЕ́ЦЬрозм. (пряма); КА́М’ЯНКАдіал. (брукована). Коли я.. за столом працюю, то мені здається, що переді мною дорога лежить, що вона чекає на мене. Десь гостинець чекає, а десь важкий-преважкий шлях (С. Пушик); Знаєм, знаємо дорогу, Давню биту путь, Як до двору, до простору й коники іржуть (А. Малишко); Бічною польовою доріжкою скаче до стовпового тракту вершник (О. Левада); Попереду гарне соше, але вузьке (Ю. Яновський); Їдеться не сумно, бо обабіч соші озимина зеленіє (Остап Вишня); Поїхав [Степан] не по трасі, а звернув на коротшу дорогу (Є. Гуцало); Сашко повернув з магістралі на ґрунтову дорогу, що вела до рідного села (І. Рябокляч); Подорожні звернули з гостинця і вийшли на вузеньку, досить добре убиту гірську стежку (І. Франко); Видолинками та крутоярами Данило вибрався на зарослий зіллям путівець (М. Стельмах); Повертаючись додому, ми заблудилися: поїхали манівцями (О. Ковінька); Ти пійдеш да доріжкою, а я піду манівцем (пісня); Бійці ходять, обираючи небезпечний простець (І. Ле); Кам’янкою їхати (Словник Б. Грінченка).

Словник синонімів ♦ ДОРО́ГА (напрям чиєїсь діяльності, життєві обставини), ШЛЯХ, ПУТЬ, СТЕ́ЖКАрозм., СТЕЖИ́НАрозм. рідше, СТЕЗЯ́книжн., ТРОПА́поет.; МАНІВЦІ́[МАНІВЕ́ЦЬрідше]розм. (діяльність або розвиток, спрямовані в обхід чого-небудь). Де ж той хліб для чиновного сина? Одна до нього дорога - служба (Панас Мирний); Я міг би написати цілу повість життя, але цей шлях дуже далеко завів би (М. Коцюбинський);- Можна надіятись, що вилюдніє [Порфир], обере чесну трудову путь (О. Гончар); - Як він? - запитав Яремчук Явдоху, очима вказуючи на Стецька. - Дякувати добрим людям, на правильну стежку стає (І. Цюпа); СамМальований не дуже рвався на скелясті стежини науки - його з усіх сил пхали туди батьки (А. Хижняк); - Думаєте в аспірантуру?.. Наука нам зараз в такій пригоді стане, як ніколи. А чому, дозволю собі вас спитати, обрали собі ви таку тернисту стезю? (Н. Рибак); Я певен, що талановиті й чесні молоді літератори.. знайдуть вірну тропу в своїй роботі (М. Рильський); [Сокіл:] Мені хотілося б, щоб ти зрозумів усе, був справжнім другом, щоб ішов широкою дорогою, а не манівцями (М. Зарудний); Був ти воїном, був ти вітчизни бійцем, І нема на тобі ні краплини Того зла, що людину веде манівцем (Л. Первомайський).

♦ ДО́СТУП (можливість бувати десь, зустрічатися з кимсь, користуватися, займатися чимсь), ХІД[ХО́ДИ], ШЛЯХ, ДОРО́ГА, ПРИ́СТУПрозм., ДВЕ́РІрозм.В ті дні все, що робилося на полігоні, було оповите особливою таємничістю, право доступу сюди мали тільки люди найнеобхідніші (О. Гончар); [Петро:] Будем скаржитись. Коли хазяїн нічого не зробе, поїдем до начальства. Я ходи знаю (І. Карпенко-Карий); Шлях до всебічного вивчення атомних ядер відкрився перед фізиками лише після того, як вони навчились впливати безпосередньо на ядро атома (з журналу); - Не можуть звірі сказати, що чоловік тепер так зовсім загороджує їм дорогу до поступу (І. Франко); Здавалося їй, що сюди до Славка не має приступу жодна дівчина, жодна молодиця (Лесь Мартович); Два роки він уже старається попасти до гімназії. Що ж буде, як він і тепер не попаде? Це, виходить, закрити йому двері до знання (Г. Хоткевич).

♦ НА́ПРЯМ (лінія руху кого-, чого-небудь), НА́ПРЯМОК, КЕРУ́НОКрідше; КУРС (лінія руху судна, літака тощо); МАРШРУ́Т (наперед визначений шлях їзди, проходження тощо); ШЛЯХ, ДОРО́ГА, ПУТЬзаст., поет. (напрям руху в який-небудь бік, до певного місця). На четвертий день вітер змінив напрям (З. Тулуб); Один з танків бере напрямок сюди, важко перевалюючись по нерівностях (О. Гончар); Морем пливла навантажена шхуна і тримала курс на захід (Ю. Яновський); На ранок загони, кожен своїм маршрутом, дісталися до невеличкого хутора Майбутнього (М. Шеремет); Шлях у місто мені вже знайомий був, - кілька раз з дядьком та з дядиною їздили у ярмарок: нічого було питати дорогу (Панас Мирний); На піску Калуги Для мандрівок зоряних путі Креслив, повний мудрої напруги, Ціолковський в віщій глухоті!.. (М. Рильський).

Словник фразеологізмів • уторо́вана (уте́рта, уто́птана, би́та і т. ін.) доро́га (сте́жка); уторо́ваний (уте́ртий, уто́птаний, би́тий і т. ін.) шлях. Легкий, звичний, випробуваний спосіб життя. Він любив сина, але надто сильно привик [звик] ходити утертою стежкою, жити в старім традиційнім ладі і світогляді, щоб зрозуміти подуви нового часу (І. Франко); Хіба шлях цього великого майстра [Олександра Довженка] був рівний, як бита дорога..? Звичайно, ні. Та битої дороги Довженко й не шукав (М. Рильський); Не йди утоптаним шляхом, Віддай життя на вищі цілі (П. Грабовський). проторо́вана доро́га. У нас тепер чимало появилось архівних дослідачів, та на лихо праця їх або безсистемна, або йде по проторованій уже дорозі (І. Драч). • верста́ти доро́гу (шлях, путь). Прямувати, іти куди-небудь. — Куди верстаєте дорогу? — вклонилася до них [чумаків] і Явдоха (О. Ільченко); Йди направо, я наліво шлях верстатиму в тумані (І. Франко); — Буду в руки златоглави, Китайки хапати, .. В золоті твої чертоги Путь гіркий верстати (П. Куліш); З полону він німецького ішов.., удень ховався, під покровом ночі верстаючи свою безсонну путь (М. Рильський). простува́ти путь. От уже путь до Тірійського замку простує Купідін І подарунки несе (М. Зеров). • стовпови́й (верстови́й) шлях; стовпова́ (верстова́) доро́га чого. Головний напрямок у русі або розвитку чого-небудь. Шевченко вивів українську літературу на широкий стовповий шлях художнього розвитку (З газети); Інтенсифікація сільського господарства — стовповий шлях розвитку його продуктивних сил (З газети); Дорога, якою народи йдуть до прогресу,— це стовпова дорога світової історії всієї людської цивілізації (Вісник НАН України). виво́дити / ви́вести на ві́рний шлях (на путь пра́ведну) кого. Допомагати кому-небудь виробити правильну лінію поведінки, правильно поводити себе. — Великий бідак батько. Коли б у світі була така сила, аби вивелайого на вірний шлях..,— стиха мовила Лукія (С. Чорнобривець); — Я по щирості кажу: спасибі. Спасибі тим, хто вивів мене на путь праведну (О. Гончар). • виво́дити / ви́вести на ві́рний шлях (на путь пра́ведну) кого. Допомагати кому-небудь виробити правильну лінію поведінки, правильно поводити себе. — Великий бідак батько. Коли б у світі була така сила, аби вивелайого на вірний шлях..,— стиха мовила Лукія (С. Чорнобривець); — Я по щирості кажу: спасибі. Спасибі тим, хто вивів мене на путь праведну (О. Гончар). • вихо́дити / ви́йти на доро́гу (на шлях). Визначати напрям діяльності або своє місце в суспільстві, в житті. Олесь Гончар належав до тих письменників, хто починав виходити на літературний шлях в останні передвоєнні роки (З журналу); Ледве вийшовши з тупика на вірну дорогу, я знов пішов назад (Моє життя в мист.); На певну дорогу легше вийти вдвох (З усн. мови). • вихо́дити / ви́йти на доро́гу (на шлях). Визначати напрям діяльності або своє місце в суспільстві, в житті. Олесь Гончар належав до тих письменників, хто починав виходити на літературний шлях в останні передвоєнні роки (З журналу); Ледве вийшовши з тупика на вірну дорогу, я знов пішов назад (Моє життя в мист.); На певну дорогу легше вийти вдвох (З усн. мови). • відкрива́ти / відкри́ти шлях (доро́гу) кому, чому і без додатка. Створювати сприятливі умови для досягнення, успіху в чому-небудь. Російська держава від ХVII ст. представляє суспільний організм, який мало-помалу, але стало йде наперед і розширює права осіб, відкриває дороги до їх освіти (М. Драгоманов); Цього року весна відкрила шлях сівачам на поля на місяць пізніше від оптимальних строків (З газети). • відкрива́ти / відкри́ти шлях (доро́гу) кому, чому і без додатка. Створювати сприятливі умови для досягнення, успіху в чому-небудь. Російська держава від ХVII ст. представляє суспільний організм, який мало-помалу, але стало йде наперед і розширює права осіб, відкриває дороги до їх освіти (М. Драгоманов); Цього року весна відкрила шлях сівачам на поля на місяць пізніше від оптимальних строків (З газети). • відрі́зані шляхи́ кому. Хто-небудь позбавлений можливості діяти, домагатися чогось. [Зізі:] Я не думаю ні захищатись, ні замовчувати про ті мої вчинки, котрі вам відомі. [Харько:] Ага, через те, що вже добре бачите, що вам всі шляхи одрізані і що на цей раз вам не можна вишукать ніяких захистів, котрі я всі одкину одним рухом? (М. Кропивницький). • вступа́ти / вступи́ти на шлях (на доро́гу, на сте́жку) чого, який (яку). Розпочинати яку-небудь діяльність або починати вести певний спосіб життя. — Щось ти, Гнате, вступаєш на поганий шлях.. Свою жінку прогнав од себе, зійшовся з другою без шлюбу (М. Коцюбинський); Лисенко перший у нас вступає на дорогу наукового досліджування української народної музики (Муз. праці); — Еге-ге! поталанило мені,— радіє старий.— На добру стежку вступив я (М. Коцюбинський). • вступа́ти / вступи́ти на шлях (на доро́гу, на сте́жку) чого, який (яку). Розпочинати яку-небудь діяльність або починати вести певний спосіб життя. — Щось ти, Гнате, вступаєш на поганий шлях.. Свою жінку прогнав од себе, зійшовся з другою без шлюбу (М. Коцюбинський); Лисенко перший у нас вступає на дорогу наукового досліджування української народної музики (Муз. праці); — Еге-ге! поталанило мені,— радіє старий.— На добру стежку вступив я (М. Коцюбинський). • збива́ти / зби́ти з шля́ху́ (з доро́ги, з ку́рсу і т. ін.) кого. Впливаючи якимсь чином, змушувати кого-небудь відходити від власних переконань, намірів, дій. Людину, котра вірить у правоту своєї справи, збити зобраного шляху неможливо (З журналу); В обох нас вітрами засмалені лиця. Ніщо нас із курсу в труді не зіб’є (С. Олійник). • збива́тися / зби́тися з доро́ги (з путі́, з шляху́ і т. ін.). Втрачати правильний напрямок у діяльності, поведінці; збочувати. Та не сама я на шляху тяжкому, Я не сама мандрую в світ широкий. Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті (Леся Українка). збива́тися з дорі́жки. — Мене, Соломоновичу, от що пече: здається, з прямої доріжки ми збиватися стали (А. Дімаров). збива́ти / зби́ти з шля́ху́ (з доро́ги, з ку́рсу і т. ін.) кого. Впливаючи якимсь чином, змушувати кого-небудь відходити від власних переконань, намірів, дій. Людину, котра вірить у правоту своєї справи, збити зобраного шляху неможливо (З журналу); В обох нас вітрами засмалені лиця. Ніщо нас із курсу в труді не зіб’є (С. Олійник). • збива́тися / зби́тися з доро́ги (з путі́, з шляху́ і т. ін.). Втрачати правильний напрямок у діяльності, поведінці; збочувати. Та не сама я на шляху тяжкому, Я не сама мандрую в світ широкий. Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті (Леся Українка). збива́тися з дорі́жки. — Мене, Соломоновичу, от що пече: здається, з прямої доріжки ми збиватися стали (А. Дімаров). • зби́тися з пуття́ (з шля́ху). Стати розбещеним, морально нестійким, здатним на погані вчинки; розпуститися. — Тобі так легко збитися з пуття в твоїх літах,— говорила стара Михальчевська на прощанні з Василиною (І. Нечуй-Левицький); Всі ж вони для неї, як рідні сини, а якщо котрий збився з пуття, то за такого серце болить ще більше (О. Гончар); [Іван:] Я збився з шляху, я потеряв [втратив] смак до чистого життя(І. Карпенко-Карий). • збо́чувати / збо́чити з шля́ху́. Відхилятися від правильного напрямку в діяльності, поведінці, поглядах. Вона [Регіна] домагається зміни напрямку [газети]... Та ні! Було б підло збочити з вибраного шляху (І. Франко); Система гріхів створює також своєрідну “огорожу”, що оберігає віруючого від небезпеки збочити з оптимального шляху самовдосконалення (З журналу). • збо́чувати / збо́чити з шля́ху́. Відхилятися від правильного напрямку в діяльності, поведінці, поглядах. Вона [Регіна] домагається зміни напрямку [газети]... Та ні! Було б підло збочити з вибраного шляху (І. Франко); Система гріхів створює також своєрідну “огорожу”, що оберігає віруючого від небезпеки збочити з оптимального шляху самовдосконалення (З журналу). • зверта́ти / зверну́ти з доро́ги (з шля́ху́). Відходити від своїх переконань, поглядів, принципів, змінювати їх. З раз обраної на поетичній і на життєвій ниві дороги Шевченко вже ніколи не звертав (Слово про Кобзаря); Ти [В. Сосюра] теплу ніжність до людини Узяв, як хліб, у творчу путь. Хто шлях обрав собі єдиний, Тому із нього [з шляху] не звернуть (М. Рильський). • зверта́ти / зверну́ти з доро́ги (з шля́ху́). Відходити від своїх переконань, поглядів, принципів, змінювати їх. З раз обраної на поетичній і на життєвій ниві дороги Шевченко вже ніколи не звертав (Слово про Кобзаря); Ти [В. Сосюра] теплу ніжність до людини Узяв, як хліб, у творчу путь. Хто шлях обрав собі єдиний, Тому із нього [з шляху] не звернуть (М. Рильський). • схо́дити / зійти́ з шля́ху якого. Відмовлятися від попередніх поглядів, переконань, наміченої мети, спрямування тощо. Віра Павлівна не хотіла сходити з того шляху, на котрий .. ступила… (Г. Хоткевич). • наставля́ти (направля́ти, напу́чувати і т. ін.) / наста́вити (напра́вити, напути́ти і т. ін.) на [до́бру (пра́ведну)] путь (доро́гу, сте́жку) кого і без додатка. Корисними порадами, доброзичливими настановами скеровувати чиї-небудь дії в правильному напрямку; грати позитивну роль у професійному чи моральному становленні когось. Показуємо став… виногради… Вчимо, наставляєм на путь. Запиcують гості поради (С. Олійник); — Бачу, ти молодець,— усміхнувся Андрій до Коровая.— Уже й сестру наставляєш на добру путь (М. Колесников); Тітки та дядини силкувались направляти її [Настусю] на добру путь (І. Нечуй-Левицький); Батько — велике слово, велика річ! Він тебе годував, ростив… на добру путь напучував… (Панас Мирний); Не набув її батько ні майна, ні грошей про запас, хоч як роздирався в роботі .. Зате .. на добру дорогу наставив синів (І. Муратов); Вернувся Чіпка додому радий, що довелося направити громаду на добру стежку (Панас Мирний); Сошенко залучив Тараса до малярської школи й напутив його на добру путь(І. Нечуй-Левицький); Сьогодні він прийшов, щоб спрямувати свого колегу .. на праведну путь і настановити його на добрий розум (Переклад С. Масляка). направля́ти на путь і́стини. — От лаяв мене [панотець], їй-бо, славно, все направляв на путь істини і, головне, злості не таїв (М. Стельмах). напра́вити на до́брий шлях. От мати Річардова — чесна жінка, богобоязна, чей [може] направить сина на добрий шлях (Леся Українка). спрямува́ти на чи́сту лю́дську́ доро́гу. Судитимуть її, що не зуміла бути йому наступником і порадником, не спрямувала його на чисту людську дорогу (П. Дорошко). наста́вити на пуття́. [Чирва:] Усіх хазяїв, усе село, кожну хату ми повинні врозумити, наставити на пуття (І. Микитенко). обрі́зувати (обріза́ти) / обрі́зати шлях (шляхи́) кому, до чого. Не давати комусь можливості для здійснення його намірів; не допускати когось до чого-небудь. Гітлерівських посіпак викривали й обрізали їм шляхи до потаємного життя міста (Ю. Яновський). обрі́зувати (обріза́ти) / обрі́зати шлях (шляхи́) кому, до чого. Не давати комусь можливості для здійснення його намірів; не допускати когось до чого-небудь. Гітлерівських посіпак викривали й обрізали їм шляхи до потаємного життя міста (Ю. Яновський). обрі́зувати (обріза́ти) / обрі́зати шлях (шляхи́) кому, до чого. Не давати комусь можливості для здійснення його намірів; не допускати когось до чого-небудь. Гітлерівських посіпак викривали й обрізали їм шляхи до потаємного життя міста (Ю. Яновський). обрі́зувати (обріза́ти) / обрі́зати шлях (шляхи́) кому, до чого. Не давати комусь можливості для здійснення його намірів; не допускати когось до чого-небудь. Гітлерівських посіпак викривали й обрізали їм шляхи до потаємного життя міста (Ю. Яновський). обрі́зувати (обріза́ти) / обрі́зати шлях (шляхи́) кому, до чого. Не давати комусь можливості для здійснення його намірів; не допускати когось до чого-небудь. Гітлерівських посіпак викривали й обрізали їм шляхи до потаємного життя міста (Ю. Яновський). обрі́зувати (обріза́ти) / обрі́зати шлях (шляхи́) кому, до чого. Не давати комусь можливості для здійснення його намірів; не допускати когось до чого-небудь. Гітлерівських посіпак викривали й обрізали їм шляхи до потаємного життя міста (Ю. Яновський). перехо́дити (перетина́ти, перепиня́ти і т. ін.) / перейти́ (перетя́ти, перетну́ти, перепини́ти і т. ін.) доро́гу (шлях, сте́жку і т. ін.) кому, чому. 1. • Ставати перешкодою у здійсненні, розв’язанні чого-небудь. — Де не сунеш — скрізь ці лайдаки перетинають нам шлях. Повезеш збіжжя на ярмарок, .. старшини навезуть удвоє і так збивають ціну, що хоч повертай валку додому (З. Тулуб); Було б негідним з мого боку переступати шлях достойному з найдостойніших, нашому високоповажаному Захару Олексійовичу (С. Добровольський); — Не бійся, я тобі більше не перейду дороги, не докучу тобі ані не докорю (І. Франко); Тиміш — людина дуже високої душі, адже за весь цей час не перейшов нікому дороги, не поламав життя ні навіть настрою (Ю. Мушкетик); Він став на шляху тобі й таким, як ти, перетяв вам стежку (В. Собко); “Жаль мені тебе, золота голово, хоть [хоч] ти й перепинив мені дорогу!” Так думав Шраменко, стоячи позад Гвинтовки (П. Куліш). 2. тільки док. перейти́ доро́гу (шлях). Спричинити кому-небудь нещастя, принести горе і т. ін. — Нашому малому хтось дорогу перейшов!.. (Ю. Яновський).

пока́зувати / показа́ти порі́г (доро́гу, одві́рок, одві́рка, шлях і т. ін.). Виганяти кого-небудь. — Ага, покосили, помолотили, то зараз мені дорогу показуєте? Виганяєте, як пса коростявого?! (М. Томчаній); [Руфін:] Не можу я їм показать порога, коли їх сам в хату кликав (Леся Українка); [Степанида:] Коли вам, добродію, честю сказали, щоб ви минали нашу хату, так хіба хочете, щоб вам одвірка показали? (М. Кропивницький); Я був певний, що на понеділок Семен знайде іншого наймита, а Степанові покаже широкий шлях (Д. Бузько); // Відмовляти кому-небудь у чомусь. — Роксана казала, що ви надумали віддати її [заміж] у Коломию, боявся я, прийдемо до вас, а ви нам поріг покажете (А. Хижняк).

прибира́ти / прибра́ти із шля́ху що. Усувати які-небудь перешкоди, створюючи необхідні умови для розвитку, функціонування і т. ін. чого-небудь. Сюжет — це струмочок. Йдеш за течією цього струмочка і копітко прибираєш із шляху все, що заважає його швидкому й вільному рухові (О. Донченко).

проклада́ти (пробива́ти) / прокла́сти (проби́ти) шлях (шляхи́, доро́гу, сте́жку, путь) в чому і без додатка. 1. Бути зачинателем, провідником чого-небудь. Олександр Петрович Довженко завжди був серед тих, хто прокладав нові шляхи в мистецтві (З журналу); Життя таке коротке, що неможливо віддаватися всім земним утіхам і водночас прокладати нові шляхи, скажімо, в науці (В. Канівець). 2. зі сл. собі́. Здобувати визнання; поширюватися. Нове прокладає собі шлях, чимраз більше входить у практику (З журналу); // Добиватися певних успіхів у житті, утверджуватися. Воздвиженський не любив науки, не поважав її, мав її тільки за спосіб прокласти собі стежку в житті (І. Нечуй-Левицький). проклада́ти ко́лію. Життя не проходить повз нього, Микола Біденко сам його крутить, підштовхує, прокладає свою колію мужності (З журналу).

проклада́ти (пробива́ти) / прокла́сти (проби́ти) доро́гу (шлях, сте́жку і т. ін.) до се́рця чийого. Домагатися розуміння, прихильності, любові в кого-небудь. Мені хочеться так підібрати акторів, дати їм такі ролі, щоб їм найменше довелося пробивати дорогу до .. серця [глядача] (О. Довженко).

промі́ряти [свій] шлях, уроч. Прожити життя. От уже шлях свій промірявши, батько помер мій спокійно; Дев’ять десятків прожив він на своєму віку (М. Зеров). розчи́стити шлях (путь) кому. Створити сприятливі умови для успіху кого-небудь. Хабарів давати він не збирається,— за це судять, він зуміє інакше розчистити путь своїй медалістці, закутий в лати своїх заслуг, тараном піде вперед, залучить на підмогу впливові свої знайомства (О. Гончар). скінчи́ти дні (життя́, шлях і т. ін.). Померти. Як скінчу життя, Щоб не чути більш образ,— Киньте часом і про мене Пару щирих, теплих фраз! (П. Грабовський); Чи до мети я певної дійду, Чи без пори скінчу той шлях тернистий (Леся Українка). става́ти (ступа́ти) / ста́ти (ступи́ти) на слизьки́й шлях (на слизьку́ доро́гу). Втрачати правильний напрямок у житті, поведінці, діяльності. Притиківна, закохавши панича, ступає на слизький шлях (Панас Мирний); [Ярошенко:] Ви стали на слизький шлях, товаришу Заболотний. [Віктор:] Я не знаю, чому ви надумались повчати мене (О. Левада). стовпови́й (верстови́й) шлях; стовпова́ (верстова́) доро́га чого. Головний напрямок у русі або розвитку чого-небудь. Шевченко вивів українську літературу на широкий стовповий шлях художнього розвитку (З газети); Інтенсифікація сільського господарства — стовповий шлях розвитку його продуктивних сил (З газети); Дорога, якою народи йдуть до прогресу,— це стовпова дорога світової історії всієї людської цивілізації (Вісник НАН України). ступа́ти / ступи́ти на крива́вий шлях. Чинити вбивства. [Кассандра:] Стій! Невже пора ступати нам на шлях кривавий? (Леся Українка).

схо́дити / зійти́ з шля́ху якого. Відмовлятися від попередніх поглядів, переконань, наміченої мети, спрямування тощо. Віра Павлівна не хотіла сходити з того шляху, на котрий .. ступила… (Г. Хоткевич). торува́ти шлях (доро́гу). 1. кому, чому, для кого. Створювати сприятливі умови для кого-, чого-небудь; допомагати комусь. [Річард:] А все ж Голландія новому хисту торує шлях широкий (Леся Українка); — Чмихавки? А де ви були, коли ці чмихавки в Трансільванії понад хмарами гримали? Коли ми з в’юками до Бога дерлися крізь карколомне бескеття? Чи не ці чмихавки тоді вам шлях торували? (О. Гончар). торува́ти межу́. Чий вік минув за працею, як днина, Сліпим братам торуючи межу… Перед тими я стану на коліна. Героям тим подяку я зложу! (П. Грабовський). 2. зі сл. собі́. Домагатися певного становища, успіху в житті, у якомусь виді діяльності. Ця старша донька, панночка незвичайної вроди і так само незвичайної спритності, показалась понад сподівання здібною торуватисобі шлях у житті (І. Франко). уторо́вана (уте́рта, уто́птана, би́та і т. ін.) доро́га (сте́жка); уторо́ваний (уте́ртий, уто́птаний, би́тий і т. ін.) шлях. Легкий, звичний, випробуваний спосіб життя. Він любив сина, але надто сильно привик [звик] ходити утертою стежкою, жити в старім традиційнім ладі і світогляді, щоб зрозуміти подуви нового часу (І. Франко); Хіба шлях цього великого майстра [Олександра Довженка] був рівний, як бита дорога..? Звичайно, ні. Та битої дороги Довженко й не шукав (М. Рильський); Не йди утоптаним шляхом, Віддай життя на вищі цілі (П. Грабовський). проторо́вана доро́га. У нас тепер чимало появилось архівних дослідачів, та на лихо праця їх або безсистемна, або йде по проторованій уже дорозі (І. Драч).

шлях зака́заний кому. Хто-небудь позбавлений можливості доступу до кого-, чого-небудь. Дорога стелеться, ясна і безупинна, Шляхів заказаних у праці вам [жінкам] нема, І жінка звільнена — не “слабша половина”! — Біля державного стоїть вона керма (М. Рильський). шлях зарі́с те́рном (те́рнами), нар.-поет. Неможливо піти, поїхати куди-небудь або досягти чогось бажаного. Хочу я ридати — та не маю сліз, Хочу в даль полинуть, а терном шлях заріс (М. Рильський); Та мені в борні важкій З темними думками Навіть у країну мрій шлях заріс тернами (І. Франко); Заросли шляхи тернами На тую країну, Мабуть, я її навіки, Навіки покинув. Мабуть, мені не вернутись Ніколи додому? (Т. Шевченко). шлях (лі́нія) найме́ншого о́пору. Обирання найлегшого способу досягнення чого-небудь; уникнення будь-яких труднощів, перешкод. — Згадуючи засідання педагогічної ради, на якому стояло питання про виключення Григорія з школи, ми з упевненістю зробили висновок, що виключення з школи — лінія найменшого опору (В. Сухомлинський). штовха́ти / штовхну́ти на шлях чого. Спонукати кого-небудь до якихось дій (перев. негативних). Я скаржитимусь лорд-меру Лондона, що мене, лейтенанта королівських повітряних сил, в цьому домі штовхають на шлях пияцтва (В. Собко). як (мов, ні́би і т. ін.) [той] горо́х при доро́зі. 1. зі сл. жи́ти, пожива́ти і т. ін. Погано, бідно, неспокійно тощо. [Виборний:] Помагай-бі, Наталко! Як ся маєш, як поживаєш? [Наталка:] Живемо і маємося як горох при дорозі (І. Котляревський); [Старшина (до Пріськи):] Як поживаєш, серденько? [Пріська:] Як горох при дорозі (М. Кропивницький); — Так і жили, Іване,— аби день до вечора. Як той горох при дорозі (Д. Бедзик). 2. У скрутному становищі, у важких умовах; нещасний, знедолений і т. ін. Колись він [Лев] скрізь страшив, тепер у верболозі, Як той горох, мовляли, при дорозі, Хіба не схоче хто, той тільки не вскубне (Л. Глібов); Відповідь була сподіваною: — Хіба не знаєте вдовиного життя? Як горох при дорозі (В. Большак). 3. зі сл. сми́кати, ску́бти і т. ін. Без будь-якої поваги, причини; безцеремонно, нахабно тощо. — Чого ти мов з гарячки заговорила? Чому я нещасний?! — Бо різна погань смикає тебе, мов горох при дорозі (М. Стельмах). 4. перев. зі сл. оди́н, сам і т. ін. Який не має батьків, дітей чи близьких родичів; одинокий. І зосталася одним одна, як горох при дорозі, як билина в полі (Панас Мирний); Те, що вона там живе сама, як горох при дорозі, його, безумовно, аж ніяк не турбувало (Ю. Збанацький). як при шляху́ горо́х. От я так чисто сиротина, Росту, як при шляху горох: Без нені, без отця дитина (І. Котляревський).

як (мов, на́че і т. ін.) курча́т (усі́ шляхи́) погуби́в. Хто-небудь розгублений, має розпачливий вигляд і т. ін. Коли дощ або робота пильна не дасть нам побачитись, то журби не обберешся; ходиш, як курчат погубила(Панас Мирний); Він сумно дивився, вона ж наче усі шляхи погубила, тільки усе до його ближче горнулася (Марко Вовчок).

Література

У путь Леся Українка Хвилини йдуть, Пора у путь! Прощай, рідний краю! Вже хутко я піду. Тут долі не маю, – На чужині знайду. Шукатиму долі В далекій стороні! Вперед! прагну волі, У світ пора мені! Бо літа не ждуть… Пора мені в путь! Прощай, товариство, родино-рідна! Прощай, моя люба дружино смутна! Я, може, навіки іду в чужий край… Прощай, – добрим словом мене спогадай! Я йду, тверда звага Веде мене на шлях, У серці одвага, Хоч сльози на очах… В далекій чужині Я сил наберусь Служити країні Або – не вернусь… Я все покидаю: садочки рясні, І темні діброви, і ниви ясні, З собою несу я лиш рідні пісні. Пора у путь, Хвилини йдуть! Шумлять на прощання Зеленії луги, Летять розставання Хвилини дорогі!.. Хоч тяжко країну Рідную покидать, Я йду на чужину, Я мушу поспішать. Далекая путь, Хвилини не ждуть ! https://www.l-ukrainka.name/uk/Verses/NaKrylachPisen/UPut.html Микола Хвильовий – Путь Мороз у зорях блимав безкольорово — …сон. Співали сани на путі Сріблясту пісню про сніги. Співали сани на путі. І сни далекі (сни весни)… і снилась осінь у осоках… Про сині роси на світанку Співали сани на путі… Мороз у зорях блимав. Ми їхали на північ полем сніговим. https://onlyart.org.ua/ukrainian-poets/virshi-mykoly-hvylovogo/mykola-hvylovyj- put/ Надія Ковалюк – Шукатиму до щастя я свій путь… Шукатиму до щастя я свій путь, До справжнього, до самого земного. І стрілки на годиннику завмруть… Сьогодні-день народження у Нього. Я серцем напишу йому листа, Якому не дійти до адресата. Мені на це не вистачить життя- Бо так багато хочу побажати. Усі слова, не сказані колись- Можливо зайві, навіть не потрібні. Та він – в моєму серці залишивсь… Чужий занадто, і занадто рідний. Бажаю я для нього тих доріг, Що приведуть до райдужної долі. Хай зорі йому падають до ніг, Хай справджуються мрії світанкові. Хай не блищить розчарування тінь В очах його замріяно-зелених. Без перешкод, без сліз і без падінь… Хай буде він щасливіший від мене. Жіночого тепла і доброти! Щоб він не знав, як боляче буває Писати від безвиходу листи. Нехай…нехай…вона його кохає. Хай буде все, як він того хотів. Але не так, як долі заманеться. Без зайвих поздоровлень і без слів- Нехай цей лист торкнеться його серця… https://onlyart.org.ua/modern-ukrainian-poets/nadiya-kovalyuk/nadiya-kovalyuk-shukatymu-do-shhastya-ya-svij/ У невідому путь Липа Іван Черепаха з'явилася на світ у затишній долині, біля широкого ставу, що поріс очеретом. Цілі рої веселих комашок були їй солодкою поживою. Коли вдоволена, грілася проти сонця,— усе дивилася на далеку гору, де сідали орли ширококрилі. Звідти щоранку випливало в тихе повітря сонце тепле, а ввечері виходив місяць ясний. Там небесна блакить ніжно обнімала зелену верховину… І полюбила черепаха сонце і місяць, і блакить небесну, і забажала до нестями пізнати їх. Помандрувала в далеку, невідому путь… Місяці переходила широку долину... Усе журилася за поживою. Тихо, поволі полізла вгору, вище й вище… Обережно ступає, нога за ногою, впивається сильними кігтями в тверду землю, цупко за неї держиться, бо знає: як тільки зірветься з гори, то або зараз перевернеться на спину і так умре, або каменем полетить униз і там розіб'ється. Смерть однаково неминуча їй — страшна і дочасна. Лізе вгору уперто, довгі роки, усе поволі, усе обережно, посуваючись нога за ногою. Постаріла, мохом поросла. І чим вище підіймається, тим менше знаходить собі поживи, тим слабше гріє сонце її холодну кров, і тим далі од гори одходить небесна блакить. Лізе ще довго-довго… Терпить голод і холод, зневіряється потроху в своїх силах, частіше повертає голову, щоб подивитися в теплу долину повну поживи й безжурного життя. Вернулась би назад,— так не може спуститися з крутої гори, бо зараз же покотиться каменем і буде їй смерть. Лізе знову угору, а дивиться вже у долину… А коли, зовсім знесилена й зневірена, стала на саме верхів'я, то побачила: Холодне сонце стоїть високо-високо, світлий місяць сходить далеко-далеко, а блакить небесна аж за місяцем і за сонцем… https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=5878

В ДОБРУ ПУТЬ!

  Останню сходинку мого шкільного шляху
  Переступлю сьогодні – і в життя
  Топтатиму стежину, терном вслату,
  Життя б прожить не просто, як буття.

  Востаннє дзвоник продзвенів тривожно,
  Скрипнули двері, відступив поріг…
  Стискає щем і радість душу кожну
  На перехресті чотирьох доріг.
     Куди іти? Якими буть? Що мати?
  Цей шквал запитань гне моє плече.
  Стою і відчуваю погляд – мати,
  Сльоза гаряча серце їй пече.

  Матусю рідна, ти молись щоденно,
  На небосхилі зірку засвіти,
  Щоб сили, духу вистачило в мене,
  З дороги не збиваючись, іти.

  Учителі мої, стою тут перед вами – 
  Мала частинка кожного із вас.
  Гадаю , серце в вас велике, як у мами,
  Коли вмістило так багато нас.
    Ровеснику, красивий, юний, сильний,
  Про час шкільний наш пам'ять зберігай,
  Хай до шкільних дверей не заросте стежина,
  І друзів вірних ти не забувай.

  Вперед! До праці, до надій, до бою,
  Щоб примхи долі вперто подолать,
  Вкраїнонько, пишатись щоб тобою,
  Твої щоб сподівання оправдать!

http://www.gak.com.ua/creatives/2/38693

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 405. https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%88%D0%BB%D1%8F%D1%85 https://www.polyphonyproject.com/uk/song/BMI_UK17050231 https://music.xn--41a.ws/search/%D0%BF%D1%83%D1%82%D1%8C/ https://www.youtube.com/watch?v=K6L-ucamilk https://ru.depositphotos.com/stock-photos/%D0%BF%D1%83%D1%82%D1%8C.html