Відмінності між версіями «Дружка»

Версія за 21:53, 15 листопада 2018

Дружка, -ки, ж. 1) Молодая дѣвушка изъ приглашенныхъ невѣстой быть на свадьбѣ; одна изъ дружок носить названіе старшої. Завтра заплети кісоньку в дрібушки, та вже ж тобі не ходити в дружки! Мет. 206. Ой брязнули на дворі цимбали, озвалися у сінях бояри, заспівали дружки у світлиці, забилося серце у вдовиці. К. Досв. 120. 2) Подруга. Ой хвалилася гречная панна своїми косами перед дружками. Чуб. ІІІ. 299. Ум. Друженька, дружечка. Грин. ІІІ. 496, 433, 476. Сідайте сюди, дівчата.... от же вам і ложечки, брусуйте, друженьки, брусуйте. Кв. Есть у мене служечка, старшая дружечка. Мет. 193. Усі дружечки по лавах сіли, а Ганнуся на посаді. Нп.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 тт.

ДРУ́ЖКА, и, ж.

1. Дівчина, яка на запрошення молодої бере участь у весільному обряді. Лукина з дружками пішла по селі просить на весілля (Н.-Лев., III, 1956, 348); Тим часом дівчата, які були вже признані дружками, затягли «Ой у полі та овес рясний..» (Смолич, Мир.., 1958, 26).
2. діал. Те саме, що дру́жба2. Обіч наречених ішли дружки: біля Дениса — Андрій Семенець і Борис Ганущак, біля Ліди — Вірця Неїжко та Галина Краснощок, а за ними родичі та запізнілі гості (Дмит., Наречена, 1959, 200).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання