Відмінності між версіями «Сюрчання»
| Рядок 16: | Рядок 16: | ||
сюрчати | сюрчати | ||
| + | |||
-чу́, -чи́ш, недок. | -чу́, -чи́ш, недок. | ||
1) Видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки (про коників, цвіркунів, птахів і т. ін.). | 1) Видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки (про коників, цвіркунів, птахів і т. ін.). | ||
| Рядок 26: | Рядок 27: | ||
сюрчати | сюрчати | ||
| + | |||
1) (про комах — коників, цвіркунів тощо, зрідка про деяких птахів — видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки), сюркати, сюркота[і]ти, цвірчати, цвіркота[і]ти, цвіркати, цюрчати; цюркота[і]ти, тюрлюкати; тріщати, тріскота[і]ти, теркота[і]ти, джерґота[і]ти, джеркота[і]ти (видавати сухі, часто повторювані уривчасті звуки, що нагадують тріск) | 1) (про комах — коників, цвіркунів тощо, зрідка про деяких птахів — видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки), сюркати, сюркота[і]ти, цвірчати, цвіркота[і]ти, цвіркати, цюрчати; цюркота[і]ти, тюрлюкати; тріщати, тріскота[і]ти, теркота[і]ти, джерґота[і]ти, джеркота[і]ти (видавати сухі, часто повторювані уривчасті звуки, що нагадують тріск) | ||
— Пор. скрекотати | — Пор. скрекотати | ||
| Рядок 31: | Рядок 33: | ||
Словник синонімів української мови. 2014. | Словник синонімів української мови. 2014. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
Поточна версія на 21:06, 15 листопада 2018
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СЮРЧА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням сюрчати і звуки, утворювані цією дією. Він з насолодою підставляв гаряче лице вільному вітрові, вдихав пахощі трав і річок, слухав сюрчання цвіркунів, шарудіння ховрашків (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 253); Високе небо виблискувало, як полива на відрі, слало на землю тихі шуми: то шелест вітру, то сюрчання пташиних зграй, що збиралися відлітати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 374); Не довго думаючи, я прориваюсь до двору. За ворітьми чути скажене сюрчання обуреного вартового (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 134); Як я любив зимової доби При каганці невпиннеє сюрчання Тих веретен і пісню чи ридання Тихесеньке жіночої журби (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 41).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 909.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Сюрча́ння, -ня, с. 1) Жужжаніе, трескъ (насѣкомыхъ). Докучне сюрчання травяних коників. Мир. ХРВ. 4. 2) Жужжаніе (веретена).
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
сюрчання -я, с. Дія за знач. сюрчати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
сюрчати
-чу́, -чи́ш, недок. 1) Видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки (про коників, цвіркунів, птахів і т. ін.). 2) у що і без додатка. Видавати дзвінкі, переливчасті звуки за допомогою свистка, гудка і т. ін. 3) Дзижчати, хурчати (про веретено, кулю, осколок снаряда і т. ін.). 4) Дзюрчати (про тонку цівку води).
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
сюрчати
1) (про комах — коників, цвіркунів тощо, зрідка про деяких птахів — видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки), сюркати, сюркота[і]ти, цвірчати, цвіркота[і]ти, цвіркати, цюрчати; цюркота[і]ти, тюрлюкати; тріщати, тріскота[і]ти, теркота[і]ти, джерґота[і]ти, джеркота[і]ти (видавати сухі, часто повторювані уривчасті звуки, що нагадують тріск) — Пор. скрекотати 2) див. свистіти 2)
Словник синонімів української мови. 2014.
Ілюстрації
|
|
|
