Відмінності між версіями «Хильнути»
(→Див. також) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ==[http://sum.in.ua/s/khyljnuty Словник української мови]== | |
| − | [http://sum.in.ua/s/khyljnuty Словник української мови] | + | |
ХИЛЬНУ́ТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до хилити 1, 3. Іван ухопив чарку, ..хильнув назад головою й так швидко висмикнув чарку зі стуляних [стулених] губ, що порожня чарка бахнула (Нечуй-Левицький, III, 1956, 352); Кайдашиха знов притулила губи до чарки і трохи не помилилась та не хильнула до дна (Нечуй-Левицький, II, 1956, 281); Він хильнув другий кухоль пива — так само одним духом, як і перший, заплатив, попрощався і швидко пішов (Юрій Смолич, День.., 1950, 23). | ХИЛЬНУ́ТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до хилити 1, 3. Іван ухопив чарку, ..хильнув назад головою й так швидко висмикнув чарку зі стуляних [стулених] губ, що порожня чарка бахнула (Нечуй-Левицький, III, 1956, 352); Кайдашиха знов притулила губи до чарки і трохи не помилилась та не хильнула до дна (Нечуй-Левицький, II, 1956, 281); Він хильнув другий кухоль пива — так само одним духом, як і перший, заплатив, попрощався і швидко пішов (Юрій Смолич, День.., 1950, 23). | ||
♦ Хильнути біди (лиха, горя) — те саме, що Набратися лиха (див. лихо 1). Громадяни Глинська, хильнувши біди, ставали горді, витривалі й винахідливі до всього (Василь Земляк, Лебедина зграя, 1971, 60); — Жалію, брате, бо хильнеш ти бездонну чарчину лиха на тій клятій чужині (Натан Рибак, Час, 1960, 89); Відомо, що той, хто хильнув горя сам, той щиро співчуває горю іншого (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 206). | ♦ Хильнути біди (лиха, горя) — те саме, що Набратися лиха (див. лихо 1). Громадяни Глинська, хильнувши біди, ставали горді, витривалі й винахідливі до всього (Василь Земляк, Лебедина зграя, 1971, 60); — Жалію, брате, бо хильнеш ти бездонну чарчину лиха на тій клятій чужині (Натан Рибак, Час, 1960, 89); Відомо, що той, хто хильнув горя сам, той щиро співчуває горю іншого (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 206). | ||
Версія за 22:22, 14 листопада 2018
Хильнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ хилити.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови
ХИЛЬНУ́ТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до хилити 1, 3. Іван ухопив чарку, ..хильнув назад головою й так швидко висмикнув чарку зі стуляних [стулених] губ, що порожня чарка бахнула (Нечуй-Левицький, III, 1956, 352); Кайдашиха знов притулила губи до чарки і трохи не помилилась та не хильнула до дна (Нечуй-Левицький, II, 1956, 281); Він хильнув другий кухоль пива — так само одним духом, як і перший, заплатив, попрощався і швидко пішов (Юрій Смолич, День.., 1950, 23). ♦ Хильнути біди (лиха, горя) — те саме, що Набратися лиха (див. лихо 1). Громадяни Глинська, хильнувши біди, ставали горді, витривалі й винахідливі до всього (Василь Земляк, Лебедина зграя, 1971, 60); — Жалію, брате, бо хильнеш ти бездонну чарчину лиха на тій клятій чужині (Натан Рибак, Час, 1960, 89); Відомо, що той, хто хильнув горя сам, той щиро співчуває горю іншого (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 206).
Ілюстрації
|
|
|
|
