Відмінності між версіями «Упокорюватися»

Версія за 18:35, 13 листопада 2018

Упокорюватися, -рююся, -єшся, сов. в. упоко́ритися, -рюся, -ришся, гл. Смиряться, смириться, изъявить покорность. Твій панотець впокоривсь перед нами. К. ЦН. 175.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

УПОКО́РЮВАТИСЯ (ВПОКО́РЮВАТИСЯ), -ююся, -юєшся, упокоря́тися (впокоря́тися), -я́юся, -я́єшся, недок., упоко́ритися (впоко́ритися), -рюся, -ришся, док.

1. Ставати покірним, слухняним, коритися чиїйсь волі. Сташка просила пробачення, хоч не почувала за собою жодної вини, хоч зроду-віку так не упокорювалась ні перед ким (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 549)..

2. тільки недок. Пас. до упокорювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 465.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Іноземні словники

Русский

Большой толковый словарь русских глаголов. - М.: АСТ-Пресс Книга 2009

СМИРЯ́ТЬСЯ, несов. (сов. смири́ться), с кем-чем, перед кем-чем. Приходить (прийти) в состояние покорности кому-, чему-л., подавляя в себе внутреннее сопротивление, протест, несогласие с кем-, чем-л.; Син.: покоряться, примиряться; Ант.: бунтовать [impf. to humble, submit oneself (to), cause oneself to lose pride; to resign oneself (to), be resigned (to), learn to live (with)]. Он смирился с тем, что в дни ответственных игр ему приходилось сидеть на скамейке запасных. Скворцов не ходил на тренировки: неумение смиряться, уступать кому-либо в чем угодно очень мешало ему.

English

Cambridge Dictionary

humble

verb UK ​/ˈhʌm.bəl/ US ​/ˈhʌm.bəl/ ​ to make someone understand that they are not as important or special as they thought:

He was humbled by the child's generosity. The world champion was humbled (= unexpectedly defeated) by an unknown outsider in last night's race.

Deutsch

Wiktionary

demütigen

Worttrennung:

de·mü·ti·gen, Präteritum: de·mü·tig·te, Partizip II: ge·de·mü·tigt

Aussprache:

IPA: [ˈdeːˌmyːtɪɡn̩], Präteritum: [ˈdeːˌmyːtɪçtə], Partizip II: [ɡəˈdeːˌmyːtɪçt] Hörbeispiele: demütigen, Präteritum: —, Partizip II: — Reime: -eːmyːtɪɡn̩

Bedeutungen:

[1] transitiv: jemanden durch Worte oder Handlungen erniedrigen, in seiner Würde und seinem Stolz verletzen [2] reflexiv: sich selbst vor jemandem erniedrigen, herabsetzen

Herkunft:

aus dem mittelhochdeutschen diemüetigen[Quellen fehlen]

Synonyme:

[1, 2] degradieren, diskreditieren, erniedrigen, herabsetzen, herabwürdigen, kränken, verletzen

Sinnverwandte Wörter:

[1] diskriminieren, mobben, schlecht machen [2] zu Kreuze kriechen

Gegenwörter:

[1] jemanden achten, würdigen [2] sich selbst achten

Oberbegriffe:

[1] agieren, handeln [2] sich verhalten

Unterbegriffe:

[1] beleidigen, beschämen, blamieren, missbrauchen, ohrfeigen, schänden, schlagen, verletzen [2] sich blamieren, sich erniedrigen

Beispiele:

[1] Seine Worte haben ihn zutiefst verletzt und gedemütigt. [2] Wer sich selbst zu oft demütigt, dessen Ansehen schwindet.

Wortbildungen:

Demütigung

Джерела та література

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/s/Upokorjuvatysja

http://ukrlit.org/slovnyk/упокорюватися

https://ukrainian_explanatory.academic.ru/185336/упокорюватися

https://dictionary.cambridge.org/ru/словарь/английский/humble

https://de.wiktionary.org/wiki/demütigen

https://verbs_ru.academic.ru/3810