Відмінності між версіями «Острах»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Острах, -ху, '''''м. ''Боязнь, страхъ, ужасъ. ''Острах молодих трясе. ''Мкр. Г. 53. ''Усю ніченьку ні на волос не заснули, такий острах узяв. ''ЗОЮР. II. 287. Св. Л. 117. | '''Острах, -ху, '''''м. ''Боязнь, страхъ, ужасъ. ''Острах молодих трясе. ''Мкр. Г. 53. ''Усю ніченьку ні на волос не заснули, такий острах узяв. ''ЗОЮР. II. 287. Св. Л. 117. | ||
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистeцтв]] |
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | О́СТРАХ, у, чол. | |
| + | 1. Тривожне почуття небезпеки, стан тривоги перед можливою небезпекою; страх. В селі порідшало німців.. Тільки загін один для остраху людського лишили біля старости (Іван Ле, Мої листи, 1945, 49); Дівчата врозтіч кидаються від коня, а коли минає перший острах, починають сміятися (Михайло Стельмах, I, 1962, 325); Напруженням мозкової волі він струсив із себе в'язкий острах і сміливо глянув Тучинському в очі (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 344). | ||
| + | З острахом — боязко, з почуттям страху. З острахом бідний орач позира на незорану ниву, На коненята свої, на мозолі на руках (Іван Франко, XIII, 1954, 305); З острахом, недовір'ям і цікавістю дивилися бранці на хмаристий кряж (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 182); З остраху — від страху, з переляку. Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 82); Наводити (навести, наганяти, нагнати і т. ін.) острах на кого — викликати у кого-небудь почуття страху, переляку. Ще в утробі матері вони вже панували, рухом брів привчались наводити острах на людей (Гнат Хоткевич, I, 1966, 64); Боялася молодь.. озброєних і нестримних гуляк, що, байдикуючи, ходять і вдень, і ввечері по слобідських вулицях, наганяючи острах на людей (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 38); Острах бере (взяв, обіймає, обняв і т. ін.) кого — хтось починай відчувати страх. — Поки Сомко був Сомком, я ставав на його сміливо, а тепер мене якийсь острах бере... (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 184); Михайлик так і занімів. Острах обняв його такий, що він і слова не міг вимовити (Борис Грінченко, I, 1963, 346); [Харько:] Сумно в хаті, неначе в ямі! ..Острах обійняв мене, і я швидш з хати драла (Марко Кропивницький, III, 1959, 235). | ||
| + | 2. Тривожне хвилювання; неспокій. Фросина завжди здавалась йому красунею.. І свято, і острах підіймалися в його душі (Михайло Стельмах, I, 1962, 165); Те, що мати.. врочисто проказувала їх [молитви], породжувало неясний солодкий острах (Яків Качура, II, 1958, 21). | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Images_(2).jpg]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Завантаження.jpg]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
| − | |||
| − | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистeцтв]] | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут | + | |
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Версія за 16:03, 10 листопада 2018
Острах, -ху, м. Боязнь, страхъ, ужасъ. Острах молодих трясе. Мкр. Г. 53. Усю ніченьку ні на волос не заснули, такий острах узяв. ЗОЮР. II. 287. Св. Л. 117.
Сучасні словники
О́СТРАХ, у, чол. 1. Тривожне почуття небезпеки, стан тривоги перед можливою небезпекою; страх. В селі порідшало німців.. Тільки загін один для остраху людського лишили біля старости (Іван Ле, Мої листи, 1945, 49); Дівчата врозтіч кидаються від коня, а коли минає перший острах, починають сміятися (Михайло Стельмах, I, 1962, 325); Напруженням мозкової волі він струсив із себе в'язкий острах і сміливо глянув Тучинському в очі (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 344).
З острахом — боязко, з почуттям страху. З острахом бідний орач позира на незорану ниву, На коненята свої, на мозолі на руках (Іван Франко, XIII, 1954, 305); З острахом, недовір'ям і цікавістю дивилися бранці на хмаристий кряж (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 182); З остраху — від страху, з переляку. Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 82); Наводити (навести, наганяти, нагнати і т. ін.) острах на кого — викликати у кого-небудь почуття страху, переляку. Ще в утробі матері вони вже панували, рухом брів привчались наводити острах на людей (Гнат Хоткевич, I, 1966, 64); Боялася молодь.. озброєних і нестримних гуляк, що, байдикуючи, ходять і вдень, і ввечері по слобідських вулицях, наганяючи острах на людей (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 38); Острах бере (взяв, обіймає, обняв і т. ін.) кого — хтось починай відчувати страх. — Поки Сомко був Сомком, я ставав на його сміливо, а тепер мене якийсь острах бере... (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 184); Михайлик так і занімів. Острах обняв його такий, що він і слова не міг вимовити (Борис Грінченко, I, 1963, 346); [Харько:] Сумно в хаті, неначе в ямі! ..Острах обійняв мене, і я швидш з хати драла (Марко Кропивницький, III, 1959, 235).
2. Тривожне хвилювання; неспокій. Фросина завжди здавалась йому красунею.. І свято, і острах підіймалися в його душі (Михайло Стельмах, I, 1962, 165); Те, що мати.. врочисто проказувала їх [молитви], породжувало неясний солодкий острах (Яків Качура, II, 1958, 21).
Ілюстрації
.jpg)
|
|
