Відмінності між версіями «Таємничий»
(→Ілюстрації) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
| − | * повнений таємниць; загадковий, невивчений | + | * повнений таємниць; загадковий, невивчений: |
"Манив до себе [сад] розкішним холодам, темною зеленню, живим запахом та легесеньким, таємничим шепотом листя", - Іван Франко, 1951 р.; | "Манив до себе [сад] розкішним холодам, темною зеленню, живим запахом та легесеньким, таємничим шепотом листя", - Іван Франко, 1951 р.; | ||
| − | * оповитий таємницею (про людину) | + | * оповитий таємницею (про людину): |
"Ця розмова... загострила цікавість до таємничої постаті вченого", - Юрій Смолич, 1958 р.; | "Ця розмова... загострила цікавість до таємничої постаті вченого", - Юрій Смолич, 1958 р.; | ||
| − | * якого не можна збагнути, зрозуміти, осягнути; потойбічний | + | * якого не можна збагнути, зрозуміти, осягнути; потойбічний: |
"Таємнича доля судила Олені опинитись на чужій стороні хутко", - Пантелеймон Куліш, 1969 р.; | "Таємнича доля судила Олені опинитись на чужій стороні хутко", - Пантелеймон Куліш, 1969 р.; | ||
| − | * який свідчить про наявність таємниці; який містить таємницю | + | * який свідчить про наявність таємниці; який містить таємницю: |
"Не забудьте ж, що умовлено, — боком повернувшись до Михайла, таємничим тоном промовив Юлій і подав нам свою холодну долоню", - Олесь Досвітній, 1959 р.; | "Не забудьте ж, що умовлено, — боком повернувшись до Михайла, таємничим тоном промовив Юлій і подав нам свою холодну долоню", - Олесь Досвітній, 1959 р.; | ||
| − | * рідко: те саме, що таємний | + | * рідко: те саме, що таємний: |
"З матір'ю держав він [Ласкаро] раду Таємничую, на мигах, Як би того Атта Троля Приманити і забити", - Леся Українка, 1954 р. | "З матір'ю держав він [Ласкаро] раду Таємничую, на мигах, Як би того Атта Троля Приманити і забити", - Леся Українка, 1954 р. | ||
| − | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 14:21, 8 листопада 2018
Таємничий, а, е. 1) Таинственный. Мир. ХРВ. 353. К. Досв. 71. Чули вони дивне таємниче слово. К. Псал. 189.
Сучасні словники
ТАЄМНИЧИЙ - термін, що має декілька значень:
- повнений таємниць; загадковий, невивчений:
"Манив до себе [сад] розкішним холодам, темною зеленню, живим запахом та легесеньким, таємничим шепотом листя", - Іван Франко, 1951 р.;
- оповитий таємницею (про людину):
"Ця розмова... загострила цікавість до таємничої постаті вченого", - Юрій Смолич, 1958 р.;
- якого не можна збагнути, зрозуміти, осягнути; потойбічний:
"Таємнича доля судила Олені опинитись на чужій стороні хутко", - Пантелеймон Куліш, 1969 р.;
- який свідчить про наявність таємниці; який містить таємницю:
"Не забудьте ж, що умовлено, — боком повернувшись до Михайла, таємничим тоном промовив Юлій і подав нам свою холодну долоню", - Олесь Досвітній, 1959 р.;
- рідко: те саме, що таємний:
"З матір'ю держав він [Ласкаро] раду Таємничую, на мигах, Як би того Атта Троля Приманити і забити", - Леся Українка, 1954 р.
Ілюстрації
|
|
|
МедіаДжерела та літератураСловник української мови: в 11 томах [Електронний ресурс]. — Том 10, 1979. — Стор. 14. - Режим доступу: http://sum.in.ua/p/10/14/2 Зовнішні посилання |
