Відмінності між версіями «Церковний»

Версія за 18:16, 5 листопада 2018

Церковний, -а, -е. Церковный. Вдарено в церковного дзвона. Мир. Пов. II. 77. Го́лий, як церко́вна миш. Крайній бѣднякъ. Ном. № 1519.

Сучасні словники

ЦЕРКО́ВНИЙ, а, е.

1. Пов'язаний з церквою (у 1 знач.), з релігією, з богослужінням; встановлений, прийнятий церквою. Тепер тільки зосталося їй піти за його мертвим трупом.. Чи так кинути? Хай візьмуть — пошматують і загребуть, як ту собаку, без попа, без обряду церковного?.. (Панас Мирний, III, 1954, 22); Яке йому діло! Це не церковна школа, а земська... Вона його [батюшку] не знає і знати не хоче, він для неї ніщо (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 313); Батюшка не любив розмовляти з селянами ні про що, опріч церковних справ (Борис Грінченко, II, 1963, 329); Гурток арештантів-співаків .. співав сумні церковні мотиви (Степан Васильченко, I, 1959, 203); Пісні [«Богогласника» 1734 р.] зложені переважно.. церковною мовою (Іван Франко, XVI, 1955, 326); В тому посаді і в церковних метриках, і в посадських, і поліцейських книгах були позаписувані якісь невмираючі люди: вони ніколи не вмирали, бо на їх місце зараз записували нових українських утікачів і давали їм прізвища записаних в книгах небіжчиків (Нечуй-Левицький, II, 1956, 220); Через кілька днів було якесь незначне церковне свято, якого від початку революції не святкувала добра половина села (Олександр Довженко, I, 1958, 84); // у знач. ім. церковне, ного, сер. Те, що належить до церковнослов'янської писемності. — Я від спасівки та до різдва вивчивсь читати і церковне, і гражданське, писати потроху вмію (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 69); // Який належить церкві. [Ізоген:] Ти здержуєш усю будову нашу, хоч сам невидний; а як ти схибнешся, впаде наш стовп, розвалиться наш дім, єпископа засудять на вигнання, церковні добра конфіскують (Леся Українка, III, 1952, 296); — Ваш тато і прихопив тоді церковної землі вісімдесят десятин, не побоявся ні бога, ні гріха (Михайло Стельмах, I, 1962, 357); // Який чинить, здійснює церква. Церковний шлюб; Церковний суд; // Про установу, яка відає справами церкви. Редактор журналу «Безвірний», чмишучи носом, читав-перечитував постанови церковного собору (Василь Еллан, II, 1958, 35); Того ж таки дня сумна звістка засмутила слободу: церковний синедріон оголосив Федора Петровича антихристом! (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 11).

2. Прикм. до церква 2. — Він не знає ні одного пункту глави од Матфея, — закричав піп у жіночій кофті. — Він пропив церковне панікадило. Не посилайте його на ступську парафію (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 411); Полковник Повх сидів у церковній ризниці за невеликим столом (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 486); Часто і поспішно бив на сполох церковний дзвін (Юрій Смолич, II, 1958, 31); Мандрівники натрапили на дві хатини. Одна з них скидалася на церкву, принаймні мала церковну баню з хрестом (Олесь Донченко, II, 1956, 67); Церковне вино; // Який служить при церкві, обслуговує церкву. — Ні! Бог з ним! — одказав о. Мойсей. — Теперечки з одного мене або з тебе вийшов би цілий причет церковний. Адже ж тієї горілки, що ти видудлив, стало б, певно, на ввесь причет! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 128); По оглядинах царського двірка подались ми назад у монастир. Тут ми оглянули церковну крамницю з хрестиками, книжками, каблучками, пляшечками на «святу» воду і т. і. крамом (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 143); Філька справді переховувався в лозах. Його нещадно жигали комарі, але він терпляче ждав, поки церковний сторож проб'є на дзвіниці північ (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 109); У свої сімнадцять весен Вустя була вже красунею, співала в церковному хорі (Олесь Гончар, I, 1959, 9). ♦ Бідний, мов (як, наче і т. ін.) церковна миша див. миша.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9

http://ogo.ua/articles/view/2018-01-08/91216.html

Цікаво знати

1.За припущеннями дослідників, історія церкви починається ще з княжого періоду.

2. В письмових джерелах ХV ст. згадується, що храм був дерев‘яний. Коли його збудували — невідомо, але вже 1443 р. на його місці було зведено мурований.

3. Нинішня будівля церкви споруджена на початку ХVІІ ст. на фундаменті храму княжої доби. Майже одразу храм став жертвою пожежі 1623 р., під час якої вигоріло все Краківське передмістя.

4. Відбудовано П’ятницьку церкву у 1644 р. на кошти молдавського господаря Василя Лупула. Освячено храм у 1645 р.

5.На честь фундатора на стіні церкви помістили кам‘яну плиту з гербом господарів Молдови (гербовий щит з головою вола та сонцем і півмісяцем з боків. Між рогами вола — зірка, вище розташовані корона і лицарський шолом. Над гербовим картушем — перехрещені скіпетр і меч, увінчані князівською короною) і відповідним написом:

Сонце, місяць и корона, Сцептрум, палаш, оборона, Глава в вінци из звіздою Нотують всі ясность Твою. Храм сей совершен Року 1644 Августа 15

6. Ще одна геральдична плита на честь Василя Лупула розміщена на парапеті хорів церкви. Висічені на ній літери були рошифровані Богданом Янушем у 1924 р. – “ІW Василій Воєвода Божою Милостю Господар Землі Молдавської”

7. Розміщення на околиці міста зумовило загальний оборонний характер споруди, зведеної з ламаного каміння та цегли у верхніх ярусах (товсті, близько 2 м., стіни, бійниці верхнього ярусу вежі).

8. Церква була однією з трьох мурованих церков Підзамча та найбагатшою серед церков передмість Львова. Вона мала “9 фелонів з дорогоцінних оксамитів, атласів, китайок, камхи, прикрашуваних сріблом, золотом, першорядної роботи; килими й покривала турецькі; срібній й позолочені хрести, лампи, таці, чаші, корони, ворота в коралях, дорогім камінню, сріблі. Хоругви були тількі дві, червоні, адамашкові” – Іван Крип’якевич.

9. Гетьман Іван Мазепа пожертвував храму антимінс (посвячена хустина із зашитою частинкою мощів святих на престолі в православних церквах. На антимінсі звершується під час св.Літургії таїнство Євхаристії).

10. При храмі знаходились опарканений цвинтар, шпиталь братства, яке існувало з 1665 р., школа, резиденція священника.

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 39. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 572. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 39. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 391.