Відмінності між версіями «Церковний»

Версія за 18:09, 5 листопада 2018

Церковний, -а, -е. Церковный. Вдарено в церковного дзвона. Мир. Пов. II. 77. Го́лий, як церко́вна миш. Крайній бѣднякъ. Ном. № 1519.

Сучасні словники

ЦЕРКО́ВНИЙ, а, е.

1. Пов'язаний з церквою (у 1 знач.), з релігією, з богослужінням; встановлений, прийнятий церквою. Тепер тільки зосталося їй піти за його мертвим трупом.. Чи так кинути? Хай візьмуть — пошматують і загребуть, як ту собаку, без попа, без обряду церковного?.. (Панас Мирний, III, 1954, 22); Яке йому діло! Це не церковна школа, а земська... Вона його [батюшку] не знає і знати не хоче, він для неї ніщо (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 313); Батюшка не любив розмовляти з селянами ні про що, опріч церковних справ (Борис Грінченко, II, 1963, 329); Гурток арештантів-співаків .. співав сумні церковні мотиви (Степан Васильченко, I, 1959, 203); Пісні [«Богогласника» 1734 р.] зложені переважно.. церковною мовою (Іван Франко, XVI, 1955, 326); В тому посаді і в церковних метриках, і в посадських, і поліцейських книгах були позаписувані якісь невмираючі люди: вони ніколи не вмирали, бо на їх місце зараз записували нових українських утікачів і давали їм прізвища записаних в книгах небіжчиків (Нечуй-Левицький, II, 1956, 220); Через кілька днів було якесь незначне церковне свято, якого від початку революції не святкувала добра половина села (Олександр Довженко, I, 1958, 84); // у знач. ім. церковне, ного, сер. Те, що належить до церковнослов'янської писемності. — Я від спасівки та до різдва вивчивсь читати і церковне, і гражданське, писати потроху вмію (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 69); // Який належить церкві. [Ізоген:] Ти здержуєш усю будову нашу, хоч сам невидний; а як ти схибнешся, впаде наш стовп, розвалиться наш дім, єпископа засудять на вигнання, церковні добра конфіскують (Леся Українка, III, 1952, 296); — Ваш тато і прихопив тоді церковної землі вісімдесят десятин, не побоявся ні бога, ні гріха (Михайло Стельмах, I, 1962, 357); // Який чинить, здійснює церква. Церковний шлюб; Церковний суд; // Про установу, яка відає справами церкви. Редактор журналу «Безвірний», чмишучи носом, читав-перечитував постанови церковного собору (Василь Еллан, II, 1958, 35); Того ж таки дня сумна звістка засмутила слободу: церковний синедріон оголосив Федора Петровича антихристом! (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 11).

2. Прикм. до церква 2. — Він не знає ні одного пункту глави од Матфея, — закричав піп у жіночій кофті. — Він пропив церковне панікадило. Не посилайте його на ступську парафію (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 411); Полковник Повх сидів у церковній ризниці за невеликим столом (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 486); Часто і поспішно бив на сполох церковний дзвін (Юрій Смолич, II, 1958, 31); Мандрівники натрапили на дві хатини. Одна з них скидалася на церкву, принаймні мала церковну баню з хрестом (Олесь Донченко, II, 1956, 67); Церковне вино; // Який служить при церкві, обслуговує церкву. — Ні! Бог з ним! — одказав о. Мойсей. — Теперечки з одного мене або з тебе вийшов би цілий причет церковний. Адже ж тієї горілки, що ти видудлив, стало б, певно, на ввесь причет! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 128); По оглядинах царського двірка подались ми назад у монастир. Тут ми оглянули церковну крамницю з хрестиками, книжками, каблучками, пляшечками на «святу» воду і т. і. крамом (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 143); Філька справді переховувався в лозах. Його нещадно жигали комарі, але він терпляче ждав, поки церковний сторож проб'є на дзвіниці північ (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 109); У свої сімнадцять весен Вустя була вже красунею, співала в церковному хорі (Олесь Гончар, I, 1959, 9). ♦ Бідний, мов (як, наче і т. ін.) церковна миша див. миша.

Ілюстрації

x140px

Медіа

Див. також

https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9

http://ogo.ua/articles/view/2018-01-08/91216.html

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 39. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 572. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 39. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 391.