Відмінності між версіями «Держання»

Версія за 11:53, 5 листопада 2018

Держа́ння, -ня, с. 1) Держаніе. 2) Обладаніе, владѣніе.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ДЕРЖАННЯ=ДЕРЖА́ТИСЯ, жу́ся, жи́шся, недок.

1. Схопившись, учепившись за кого-, що-небудь, зберігати якесь положення; триматися. Щоб не впасти, руками держиться [сотник] за днище (Кв.-Осн., II, 1956, 204); Від сильного ривка Мандрика, що держався за ручку [дверей], вилетів у коридор (Довж., І, 1958, 371); *Образно. Але корінням грунту кам’яного Вона [смерічка] так цупко держиться завжди, Що не боїться вітру дощового (Павл., Бистрина, 1959, 83); // перен. Прагнути зберегти що-небудь для себе, утримати за собою. Чи то врешті у Бертольда Притомилося лицарство, Чи то владар бусурманський Міцно так державсь за царство, — Тільки твердо так трималось Місто гордеє, уперте (Л. Укр., І, 1951, 375); Та й держалась же Конониха за те життя, як борона за траву (Григ., Вибр., 1959, 324); // Притуливши руку до кого-, чого-небудь або поклавши руку на когось, щось, залишати її в такому положенні. На березі сидить турок у червоній чалмі, держачись за кинджал (Вовчок, І, 1955, 297).

2. Утримуватися на якій-небудь опорі, з допомогою чого-небудь; бути укріпленим на чомусь. Держиться, як пісок на вилах (Укр.. присл.., 1955, 306); Листя з кущів вже зовсім обсипалось внизу, тільки держалося на вершечках (Н.-Лев., III, 1956, 266); Голова у неї [старої], наче в п’яної, хиталася, не держалася на в’язах (Мирний, І, 1954, 361); // перен. Існувати, спираючись на кого-, що-небудь, грунтуватися на чомусь, підтримуватися чим-небудь. — Через них, через дітську [дитячу] славу вона [мати] держиться на світі (Кв.-Осн., II, 1956, 343); [Ізоген:] Наш ворог тямить, чим держиться церква (Л. Укр., III, 1952, 297); Наймана праця держиться виключно на конкуренції робітників між собою (Комун. маніф., 1947, 26).

3. Перебувати в певному стані, положенні, зберігаючи його в той чи інший спосіб. Він випірнув зараз же і поплив до Семена, що ще держався на воді (Гр., Без хліба, 1958, 47); Славетний акин [Джамбул] держиться в сідлі вже більше, як вісімдесят літ життя (Мас., Життя.., 1960, 74).

4. Знаходитися де-небудь, займати якесь місце, положення. Одна Неріса танцює, все держачись позад Антея (Л. Укр., III, 1952, 463); — Держись мені хати, не блукай по ночах! (Коцюб., І, 1955, 271); — Держися місця. Перетерпиш кару… Якось воно буде (Донч., III, 1956, 63).

5. Надавши певного положення тілові, зберігати його; стояти в якій-небудь позі. Наділа [Христя] й корсетку. — Держись рівно! (Мирний, III, 1954, 179); // перен., розм. Поводитися, триматися певним чином. Панна Анеля мовчала, держалась сухо і наче осторонь (Коцюб., II, 1955, 246); Треба було оскупно [скупо] видавати на їду і на всякі найконечніші потреби, щоби тілько про людське око держатися сяк-так з гонором (Фр., III, 1950, 156).

6. розм. Залишатися в доброму стані, не псуватися. Габелок державсь та комір Василевого каптанка не видержав, лопнув (Мирний, IV, 1955, 108).

7. перен. Не відступати, не здаватися; міцно стояти, триматися. — Затявся пан, держімось і ми (Коцюб., II, 1955, 54); Цілий уже тиждень держаться озеряни. Вже двічі набігали козаки, а нічого не вдіють (Головко, II, 1957, 328); — Держись, Марійко, щоб мені там того… Щоб усіх партизанів на ноги поставила (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 133); // Стримувати себе, утримуватися, кріпитися. Старі держались і не дуже напивались, доки на вечірці гуляли панни та паничі (Н.-Лев., III, 1956, 76); Серце, як молотком, гамселило у груди. Він все держався (Мирний, IV, 1955, 59); — А ми держались-держались, та таки перед світом поборов нас сон (Тют., Вир, 1964, 28).

8. чого. Дотримуватися певного напряму в русі. Остапові здавалося, що вони мусять держатися правої руки; Соломія ж, навпаки, доводила, що їм слід йти вліворуч (Коцюб., І, 1955, 359); *0бразно. Іван, ще дитиною напрямований [спрямований] по хліборобській дорозі, так її й держався (Мирний, II, 1954, 109).

9. чого, перен. Дотримуватися чого-небудь, діяти згідно з чим-небудь. — Я пригадав собі, що зустрічався з ним і в іншому товаристві, де він держався крайніх поглядів та виставляв себе демократом (Коцюб., І, 1955, 253).

10. Пас. до держа́ти 1-7. Прийшли з череди вівці (двійко було іще з приданого — держиться їх заради дитини) (Головко, II, 1957, 198).

◊ Де (в чо́му) [ті́льки] та душа́ де́ржиться — про кволу, слабосилу, хворобливу людину. — Вони [Ганна Антонівна] дуже тендітні, худенькі, де в них та душа держиться — їй-богу, не знаю (Ю. Янов., І, 1958, 240); Держа́тися бе́рега: а) пливти, йти і т. ін., не віддаляючись від берега. — І ногами тріпає [о. Артемій у воді], і косами, і полами! Крутиться, вертиться і берега не держиться: гірше за млина! — додавав жартів Леонід Семенович (Н.-Лев., IV, 1956, 138); б) бути обережним, уважним; не ризикувати; Держа́тися ку́пи — бути разом. Те давнє лихо не різнило людей,.. навчало держатися купи (Мирний, IV, 1955, 258); — Держімось купи, братця: в гурті наша й сила, і наш порятунок (Головко, II, 1957, 328); Держа́тися на волоси́ні див. волоси́на; Держа́тися на сві́ті — жити, животіти. Треба чимось жити, треба якось на світі держатися (Фр., І, 1955, 370); Держа́тися плу́га — бути хліборобом. — Держіться, діти, плуга, то якось будете жити на світі (Стельмах, І, 1962, 147); Держа́тися руки́ (сторони́) чиєї — бути на чиємусь боці, підтримувати когось. Чіпка й собі, хоч і бачив, що мати ні в чому не винна, держався руки жінки, а за нею — й тещі (Мирний, II, 1954, 284); Держа́тися свого́ бе́рега — не братися не за свої справи, знати свою справу, пильнувати свого. Усяк до чого-небудь взявся. Той робить те, другий — друге; Всяк свого б берега й держався… (Гл., Вибр., 1957, 72); Ле́две на нога́х держа́тися — насилу ходити, робити щось (при дуже сильній втомі, слабості). — Страшно було глянути на Петра Федоровича! Він ледве-ледве на ногах держався (Мирний, І, 1954, 339); Таке́, що й ку́пи не де́ржиться — нісенітниця. [Староста:] Та що це ти, бабо, вигадуєш щось таке, що й купи не держиться? (Кроп., IV, 1960, 107); Про Уляну таке бувало верзе, що й купи не держиться (Мур., Жила.. вдова, 1960, 58); Ті́льки держи́сь (держі́ться)! —вигук, що застерігає від сильного вияву чогось або попереджає про цей вияв. — От уже менші панки та полупанки, так там уже тільки держись! І даєш, і не надаси (Кв.-Осн., II, 1956, 282); Роздратує її раніше чим-небудь, і тоді тільки держись: Марина так почне в’язати, що два косарі не вспішаться за нею косити.

Словник відмінків

Інфінітив держа́ти

 	однина 	множина

Наказовий спосіб

1 особа держі́мо, держі́м

2 особа держи́ держі́ть

МАЙБУТНІЙ ЧАС

1 особа держа́тиму держа́тимемо, держа́тимем

2 особа держа́тимеш держа́тимете

3 особа держа́тиме держа́тимуть

ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС

1 особа держу́ де́ржимо, де́ржим

2 особа де́ржиш де́ржите

3 особа де́ржить де́ржать

Дієприслівник

де́ржачи

МИНУЛИЙ ЧАС

чол. р. держа́в держа́ли

жін. р. держа́ла

сер. р. держа́ло

Пасивний дієприкметник

де́ржаний

Безособова форма

де́ржано

Дієприслівник

держа́вши

Словник синонімів

ЗАТРИ́МУВАТИ (залишати, утримувати кого-, що-небудь на якийсь час у певному місці, положенні), ЗАДЕ́РЖУВАТИ, БАРИ́ТИ, ГА́ЯТИ, ЗАГА́ЮВАТИ, ВГА́ЮВАТИ[УГА́ЮВАТИ]розм., ЗАБА́РЮВАТИрозм., ЗАБАРЯ́ТИрозм.; ТРИМА́ТИ, ДЕРЖА́ТИ (не відпускаючи). - Док.: затри́мати, заде́ржати, забари́ти, зага́яти, вга́яти[уга́яти]. Я все поривався повернутися додому, але Семен Порфирович мене затримував (Л. Смілянський); Діти скоренько позлізали з плота й хотіли-таки зараз до Трьох лісків іти, але Тетяна задержала їх (Н. Кобринська); [Пріся:] Ой, Настуня, не бари мене, там же дома турбуються, де я поділась (С. Васильченко); - Іди, я тебе не гаятиму (А. Метлинський і М. Костомаров); - От загаяла, бісова баба! - мовив становий. - А ще кажуть, що в станового немає діла? З однією такою бабою скілько мороки набралися?.. (Панас Мирний); [Старости і бояри:] Забарила нас та Максимова мати Ласкавими словами, Солодкими медами (М. Кропивницький); Через це, щоб не забаряти Вас, так хутко і рвуся з цим листом (Панас Мирний); [Любов:] Ідіть собі спати, я не держу вас (Леся Українка). - Пор. 3. стри́мувати.

ПІДТРИ́МУВАТИ (не давати упасти, похилитися комусь, чомусь), ПІДДЕ́РЖУВАТИ, ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ, УТРИ́МУВАТИ[ВТРИ́МУВАТИ], УДЕ́РЖУВАТИ[ВДЕ́РЖУВАТИ], ТРИМА́ТИ, ДЕРЖА́ТИ, ПІДПИРА́ТИ, ПІДСТРАХО́ВУВАТИ, ПОПИРА́ТИрозм. - Док.: підтри́мати, підде́ржати, притри́мати, приде́ржати, утри́мати[втри́мати], уде́ржати[вде́ржати], підпе́рти, підстрахува́ти. В саду, в глухій алеї, кульгає пані, її запобігливо підтримує економ (С. Васильченко); Одною рукою піддержує [Тур] бранку, а другою править коня (П. Куліш); Володко вертівся на човні так, що аж доводилось його за полу притримувати (Ірина Вільде); - Щось вітер нині розігрався, - сказав один парубок, придержуючи капелюха на голові (Н. Кобринська); Кассандра поривається кинутись з муру на поле, сестра утримує і бореться з нею (Леся Українка); І сам ти впав був од тяжкої рани, Та прапор полку у руці втримав (М. Рильський); [Муза:] Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви, Він чесно поляже, Товаришам скаже: "Я вдержав, держіть тепер ви!" (Леся Українка); Ми з Жабі йшли поруч, близько притиснувшись одне до одного, захищаючись од вітру та тримаючи одно одного по вибоїнах потрощеного бруку (О. Досвітній); На пні сиділа молодиця, Підперши щоку кулаком (Л. Боровиковський); Тепер спускатися доводиться по слизькій, стрімкій стіні, чіпляючись за найменші виступи, підстраховуючи один одного (з журналу); Люда стояла в сінях, босими міцними ногами попираючи ляду (Л. Первомайський).

ТРИМА́ТИ (узявши щось у руки, в рот, у зуби тощо не випускати), ДЕРЖА́ТИ, УТРИ́МУВАТИ[ВТРИ́МУВАТИ], УДЕ́РЖУВАТИ[ВДЕ́РЖУВАТИ], ПРИТРИ́МУВАТИ (злегка). Військові співці славутні, Всі вони були при зброї, А в руках тримали лютні (Леся Українка); [Явдошка:] Хіба вони гроші в зубах держать? (Панас Мирний); Марина зіп’ялась навшпиньки й зірвала яблуко. Але не втримала - впустила (А. Головко); Долорес удержує її за руку (Леся Українка); З трудом лише притримувала його Регіна, щоб не впав під колеса вагона (І. Франко).

УТРИ́МУВАТИ (мати, доглядаючи, годуючи - худобу, птицю), ТРИМА́ТИ, ДЕРЖА́ТИрозм.Утримувати в господарстві одночасно 75 тисяч голів птиці нелегко (з журналу); Не був він як кожний гуцул: поля не мав, маржини не тримав (Г. Хоткевич); Вже Ганя.. держала корову, мала доволі молока (І. Нечуй-Левицький).

Словник фразеологізмів

трима́ти (держа́ти) в голові́ (в умі́) що. Постійно пам’ятати що-небудь, не забувати чогось. Неграмотному треба все в голові тримати, часом і забудеться, а грамотний записав — папір не голова — з нього не втече (М. Коцюбинський); Він, Дорохтей, усі борги тримав у голові, а Терентій розкрутив таке колесо, що ніяка пам’ять усього не втримає (М. Стельмах); — Говори з ними [з чорними ангелами] спокійно, не дайся, щоб піймали на брехні і постійно тримай у голові — то не люди! (Валерій Шевчук).

держа́ти (трима́ти) ві́жки в рука́х. Володіти ситуацією, керувати чим-небудь. Секретар повіткому виявилася говіркою, сердечною дівчиною. За п’ять хвилин вона вже, як кажуть, тримала віжки в руках і спрямовувала хід розмови, куди їй хотілося (В. Речмедін).

держа́ти (трима́ти) в кулаку́ (в кулаці́) кого, що. Ставити кого-, що-небудь у повну залежність, позбавляти свободи дій; підкоряти. Вони [бензинові магнати] держать у своєму кулаку всю державу (З газети); Наш тутешній душогуб, Мефодій Кравець, некоронованим царком почувався, всіх у кулаку тримав (І. Головченко і О. Мусієнко); [Рoмодан:] А чого ви мовчали, чого не виступили тут або в Києві? [Дремлюга:] Легко сказати! А потім що? Він таку атмосферу створив, усіх у кулаці тримав (О. Корнійчук).

держа́ти (трима́ти) в кулаку́ (в кулаці́) кого, що. Ставити кого-, що-небудь у повну залежність, позбавляти свободи дій; підкоряти. Вони [бензинові магнати] держать у своєму кулаку всю державу (З газети); Наш тутешній душогуб, Мефодій Кравець, некоронованим царком почувався, всіх у кулаку тримав (І. Головченко і О. Мусієнко); [Рoмодан:] А чого ви мовчали, чого не виступили тут або в Києві? [Дремлюга:] Легко сказати! А потім що? Він таку атмосферу створив, усіх у кулаці тримав (О. Корнійчук).

держа́ти (трима́ти) в [свої́х] лабе́тах кого, що. 1. Ставити в повну залежність, неволити кого-, що-небудь; підкоряти. Не можна допускати, щоб бюрократ у своїх лабетах держав усю владу (З газети).

2. Повністю оволодівати ким-небудь, охоплювати когось (про почуття, настрої, душевний стан і т. ін.). Мене знову рвонуло встати. Аж хижий сон уже держав мене в своїх лабетах (С. Васильченко). держа́ти в свої́х ла́бах, діал. Здалося йому .. що якась важка змора, котра досі держала його в своїх лабах, відступила від нього і позволила йому віддихнути свобідно (І. Франко).

держа́ти (трима́ти) в рука́х (в шо́рах, в повода́х). 1. кого. Утримувати кого-небудь у залежності, в покорі, позбавляти волі, свободи дій; підкоряти. Старий Бородавкін держав у руках село і сім’ю, неначе в залізних кігтях з гострими пазурами (І. Нечуй-Левицький); Дмитро додав сестрі поради, як найкраще тримати Дениса в руках (М. Ю. Тарновський); Начальник зміни [на фабриці] був принциповою і вимогливою людиною, своїх підлеглих у поводах тримав (З журналу); // кого, що. Мати владу над ким-, чим-небудь; повелівати. В своїх дужих руках тримав [Юра] сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржини й людини (М. Коцюбинський). трима́ти в залі́зних рука́х. Але зараз, як ніколи, треба тримати всіх в залізних руках… (П. Автомонов).

2. що. Контролювати що-небудь, керувати чимсь. Він [Снігур] ходить, бувало, літо й зиму в старому кожушку, годується юшкою та кашею і держить в своїх жилавих руках величезне заводське діло (М. Рильський); — Ах, те, се все мрії, чуття легкокрилі, барвистії діти. — Але тверда їх рука в поводах цупко держить (І. Франко).

трима́ти (держа́ти) в по́лі зо́ру що, книжн. Постійно зважати на що-небудь, не випускати з уваги чогось. Жінки весь час тримають у полі зору той свій орієнтир, засльозеними від вітру очима окидають далеч та рештки станції, де, за їхнім припущенням, має бути польовий госпіталь (О. Гончар); Адміністрація підприємства постійно тримає у полі зору питання механізації та автоматизації виробництва, поліпшення якості продукції (З газети).

держа́ти (трима́ти) в рука́х (в шо́рах, в повода́х). 1. кого. Утримувати кого-небудь у залежності, в покорі, позбавляти волі, свободи дій; підкоряти. Старий Бородавкін держав у руках село і сім’ю, неначе в залізних кігтях з гострими пазурами (І. Нечуй-Левицький); Дмитро додав сестрі поради, як найкраще тримати Дениса в руках (М. Ю. Тарновський); Начальник зміни [на фабриці] був принциповою і вимогливою людиною, своїх підлеглих у поводах тримав (З журналу); // кого, що. Мати владу над ким-, чим-небудь; повелівати. В своїх дужих руках тримав [Юра] сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржини й людини (М. Коцюбинський). трима́ти в залі́зних рука́х. Але зараз, як ніколи, треба тримати всіх в залізних руках… (П. Автомонов).

2. що. Контролювати що-небудь, керувати чимсь. Він [Снігур] ходить, бувало, літо й зиму в старому кожушку, годується юшкою та кашею і держить в своїх жилавих руках величезне заводське діло (М. Рильський); — Ах, те, се все мрії, чуття легкокрилі, барвистії діти. — Але тверда їх рука в поводах цупко держить (І. Франко).

держа́ти (трима́ти) в свої́й кише́ні кого. Утримувати кого-небудь у повній (перев. матеріальній) залежності від себе. Що йому [Власову] дивитися на його [Василя], коли він усіх держить у своїй кишені? Дука та й годі (Панас Мирний).

держа́ти (трима́ти) в [свої́х] лабе́тах кого, що. 1. Ставити в повну залежність, неволити кого-, що-небудь; підкоряти. Не можна допускати, щоб бюрократ у своїх лабетах держав усю владу (З газети).

2. Повністю оволодівати ким-небудь, охоплювати когось (про почуття, настрої, душевний стан і т. ін.). Мене знову рвонуло встати. Аж хижий сон уже держав мене в своїх лабетах (С. Васильченко). держа́ти в свої́х ла́бах, діал. Здалося йому .. що якась важка змора, котра досі держала його в своїх лабах, відступила від нього і позволила йому віддихнути свобідно (І. Франко).

держа́ти (трима́ти) в [свої́х] лабе́тах кого, що. 1. Ставити в повну залежність, неволити кого-, що-небудь; підкоряти. Не можна допускати, щоб бюрократ у своїх лабетах держав усю владу (З газети).

2. Повністю оволодівати ким-небудь, охоплювати когось (про почуття, настрої, душевний стан і т. ін.). Мене знову рвонуло встати. Аж хижий сон уже держав мене в своїх лабетах (С. Васильченко). держа́ти в свої́х ла́бах, діал. Здалося йому .. що якась важка змора, котра досі держала його в своїх лабах, відступила від нього і позволила йому віддихнути свобідно (І. Франко).

трима́ти (держа́ти) в голові́ (в умі́) що. Постійно пам’ятати що-небудь, не забувати чогось. Неграмотному треба все в голові тримати, часом і забудеться, а грамотний записав — папір не голова — з нього не втече (М. Коцюбинський); Він, Дорохтей, усі борги тримав у голові, а Терентій розкрутив таке колесо, що ніяка пам’ять усього не втримає (М. Стельмах); — Говори з ними [з чорними ангелами] спокійно, не дайся, щоб піймали на брехні і постійно тримай у голові — то не люди! (Валерій Шевчук).

держа́ти (трима́ти) в чо́рному ті́лі кого. Суворо поводитися з ким-небудь, позбавляти волі, свободи дій. Куррадо велів ув’язнити винуватців у різних місцях, наказавши держати їх у чорному тілі (Переклад М. Лукаша); Їх [узбеків] не вчили, забороняли, не давали можливості вчитись, тримали в чорному тілі, бо темну людину краще обдурювати (Іван Ле). трима́ти в найчорні́шому ті́лі. Тримав [Юхим] її в найчорнішому тілі і водночас тремтів і божеволів від однієї думки, що хтось зазіхне на єдине його багатство — на вроду дружини (В. Речмедін).

держа́ти (трима́ти) в рука́х (в шо́рах, в повода́х). 1. кого. Утримувати кого-небудь у залежності, в покорі, позбавляти волі, свободи дій; підкоряти. Старий Бородавкін держав у руках село і сім’ю, неначе в залізних кігтях з гострими пазурами (І. Нечуй-Левицький); Дмитро додав сестрі поради, як найкраще тримати Дениса в руках (М. Ю. Тарновський); Начальник зміни [на фабриці] був принциповою і вимогливою людиною, своїх підлеглих у поводах тримав (З журналу); // кого, що. Мати владу над ким-, чим-небудь; повелівати. В своїх дужих руках тримав [Юра] сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржини й людини (М. Коцюбинський). трима́ти в залі́зних рука́х. Але зараз, як ніколи, треба тримати всіх в залізних руках… (П. Автомонов).

2. що. Контролювати що-небудь, керувати чимсь. Він [Снігур] ходить, бувало, літо й зиму в старому кожушку, годується юшкою та кашею і держить в своїх жилавих руках величезне заводське діло (М. Рильський); — Ах, те, се все мрії, чуття легкокрилі, барвистії діти. — Але тверда їх рука в поводах цупко держить (І. Франко).

трима́ти (держа́ти) за сімома́ замка́ми. 1. кого. Замикати кого-небудь, ховати від когось, надійно охороняючи. — Поки не розлучились, Варочка не твоя жінка! — кричав Павло.— Чого тримаєш за сімома замками та ще й пса прив’язав? (Є. Гуцало). трима́ти під трьома́ замка́ми. Він [цар] їх триматиме в полоні під трьома замками (О. Донченко).

2. що. Не виявляти чого-небудь (про певні якості, почуття і т. ін.). За доброю чаркою і Кузьма ставав чоловіком, кидав на хмільні столи і своє дотепне слово, і свою насмішку, яку за сімома замками тримав тверезим (М. Стельмах); Свою таїну природа тримає за сімома замками (З газети).

держа́ти (трима́ти) ка́мінь за па́зухою. Приховувати злобу, ненависть до кого-небудь; бути готовим зробити прикрість комусь, вчинити помсту над кимсь. Говорить, як лисиця, а за пазухою камінь держить (Укр.. присл..); Настя вчора якось сказала, що раніше з тобою гуляла, от я й вирішив поговорити… Нащо камінь за пазухою тримати? (М. Ю. Тарновський). держа́ти каменю́ку за па́зухою. [Герцик:] Котрий лисичить, умизгається, лебезує, .. чи не частіше всього держе [держить] за пазухою каменюку (М. Кропивницький).

держа́ти (трима́ти) ка́мінь за па́зухою. Приховувати злобу, ненависть до кого-небудь; бути готовим зробити прикрість комусь, вчинити помсту над кимсь. Говорить, як лисиця, а за пазухою камінь держить (Укр.. присл..); Настя вчора якось сказала, що раніше з тобою гуляла, от я й вирішив поговорити… Нащо камінь за пазухою тримати? (М. Ю. Тарновський). держа́ти каменю́ку за па́зухою. [Герцик:] Котрий лисичить, умизгається, лебезує, .. чи не частіше всього держе [держить] за пазухою каменюку (М. Кропивницький).

держа́ти (трима́ти) ко́ло свого́ по́яса кого. Дуже пильнувати, оберігати кого-небудь, не відпускаючи від себе. — Чим же я винна? — з плачем вимовила вона [Горпина]. — Не держати ж мені його [сина] коло свого пояса, не водити на уривочку, мов щеня (Панас Мирний).

держа́ти компа́нію. Бути компанійським, товариським; не відсторонюватися, не відмовлятися від того, що роблять інші. Весела баба! .. І компанію держить добре; дудлить вино таки гаразд.., — думав Бичковський (І. Нечуй-Левицький).

держа́ти (трима́ти) лі́нію на кого—що. Орієнтуватися на когось, щось, визначаючи мету своєї діяльності. — Були раніше і в мене промахи,— вів далі Гаркуша,— але батько, спасибі їм, навчили, як треба ярмаркувати… Тепер я держу лінію не на мужиків, а більше на дівчат та підлітків (О. Гончар).

трима́ти (держа́ти) на виду́ кого. Підтримувати чий-небудь престиж, чиюсь репутацію. Що йому, здавалося б, із Савки Гаркуші, з оцього гречкосія, сіряка, що дьогтем пахне, що реверансів не вміє? Одначе цінує, тримає на виду (О. Гончар).

трима́ти (держа́ти) на [пе́вній] ві́дстані (ві́ддалі) кого. Не допускати з ким-небудь близьких стосунків або взагалі не спілкуватися. Чому тримає [Лариса] мене на відстані і не бажає зійтися ближче? (Валерій Шевчук); Поклала [Клава] собі раз і на все життя залишатися самотньою, тримати всіх на віддалі товариських відносин, не ближче (В. Собко); До Новицької потяглося багато залицяльників, та вона суворо тримала всіх на певній віддалі (Г. Григор’єв). потри́мати на ві́дстані (деякий час). Я потримав його на відстані ще чотири дні, щоб він, як то кажуть, дозрів, потім підкликав його й запитав: — Ти можеш мене провести? (А. Дімаров).

трима́ти (держа́ти) на [пе́вній] ві́дстані (ві́ддалі) кого. Не допускати з ким-небудь близьких стосунків або взагалі не спілкуватися. Чому тримає [Лариса] мене на відстані і не бажає зійтися ближче? (Валерій Шевчук); Поклала [Клава] собі раз і на все життя залишатися самотньою, тримати всіх на віддалі товариських відносин, не ближче (В. Собко); До Новицької потяглося багато залицяльників, та вона суворо тримала всіх на певній віддалі (Г. Григор’єв). потри́мати на ві́дстані (деякий час). Я потримав його на відстані ще чотири дні, щоб він, як то кажуть, дозрів, потім підкликав його й запитав: — Ти можеш мене провести? (А. Дімаров).

держа́ти (трима́ти) на голо́дному столі́ кого, рідко. Погано харчувати, не годувати кого-небудь. — Ясь виїв аж дві тарілки борщу, а мама сміються та кажуть: мабуть, тебе жінка держить на голодному столі (І. Нечуй-Левицький).

трима́ти (держа́ти) під замко́м (на замку́). 1. кого. Замикати, ховати від когось, надійно охороняючи. — А де ж Порфир? Це ви його під замком тримаєте? Негайно його сюди! Віддайте мені його на поруки (О. Гончар).

2. що. Робити недоступним що-небудь для когось. Грали “Стахановець” — “Зеніт”. Скрипченко діяв точно: ворота тримав на замку (З журналу); // Не давати кому-небудь можливості користуватися чимсь. [Передерій:] А де вона та грамота? Її безсоромно загарбав воєвода. І сім років тримає під замком Всі наші привілеї, надання І вільності всі київських міщан (І. Кочерга).

держа́ти (трима́ти) [як (на́че)] на цепу́ (на ланцюгу́) кого. Позбавляти кого-небудь свободи в діях; підкоряти когось. Надія — велика дурисвітка, наче на цепу держить чоловіка (Панас Мирний).

трима́ти (держа́ти) на [пе́вній] ві́дстані (ві́ддалі) кого. Не допускати з ким-небудь близьких стосунків або взагалі не спілкуватися. Чому тримає [Лариса] мене на відстані і не бажає зійтися ближче? (Валерій Шевчук); Поклала [Клава] собі раз і на все життя залишатися самотньою, тримати всіх на віддалі товариських відносин, не ближче (В. Собко); До Новицької потяглося багато залицяльників, та вона суворо тримала всіх на певній віддалі (Г. Григор’єв). потри́мати на ві́дстані (деякий час). Я потримав його на відстані ще чотири дні, щоб він, як то кажуть, дозрів, потім підкликав його й запитав: — Ти можеш мене провести? (А. Дімаров).

трима́ти (держа́ти) на [пе́вній] ві́дстані (ві́ддалі) кого. Не допускати з ким-небудь близьких стосунків або взагалі не спілкуватися. Чому тримає [Лариса] мене на відстані і не бажає зійтися ближче? (Валерій Шевчук); Поклала [Клава] собі раз і на все життя залишатися самотньою, тримати всіх на віддалі товариських відносин, не ближче (В. Собко); До Новицької потяглося багато залицяльників, та вона суворо тримала всіх на певній віддалі (Г. Григор’єв). потри́мати на ві́дстані (деякий час). Я потримав його на відстані ще чотири дні, щоб він, як то кажуть, дозрів, потім підкликав його й запитав: — Ти можеш мене провести? (А. Дімаров).

держа́ти (трима́ти) на при́в’язі (на припо́ні). 1. кого і без додатка. Позбавляти кого-небудь свободи в діях, вчинках. — Я просвічена [освічена] людина, маю право на свободу, самостійність. Хто має право держати мене на припоні? (І. Нечуй-Левицький); — Радо би те бідацтво [панночка без маєтку] і між людей показатися, а тут обставини на припоні держать (І. Франко); // Стримувати. Іван засміявся. Він не впізнавав Павлика. Того Павлика, якого завжди треба було тримати на прив’язі, щоб не вискакував як Пилип з конопель (П. Колесник).

2. що і без додатка. Не допускати вияву чого-небудь (перев. про почуття). — Таж сильні ви, то знаєте! Таж ви встид На прив’язі тримаєте (І. Франко); Що ж це ти, мати?.. Журбу на припоні треба тримати (О. Левада).

держа́ти (трима́ти) на сві́ті кого, рідко що. Забезпечувати матеріально кого-, що-небудь; бути комусь опорою в житті. Микола .. заробляв потроху — тим себе й матір .. на світі держав (Б. Грінченко); Кальтенберг наступав далі: — Чи, може, я не заслужив у тебе такої честі? Може, не я тримаю твою сім’ю на світі? Може, й роботу тобі даю не я? (А. Хорунжий).

держа́ти (трима́ти) [як (на́че)] на цепу́ (на ланцюгу́) кого. Позбавляти кого-небудь свободи в діях; підкоряти когось. Надія — велика дурисвітка, наче на цепу держить чоловіка (Панас Мирний).

держа́ти (трима́ти) [як (на́че)] на цепу́ (на ланцюгу́) кого. Позбавляти кого-небудь свободи в діях; підкоряти когось. Надія — велика дурисвітка, наче на цепу держить чоловіка (Панас Мирний).

держа́ти (трима́ти) [як (на́че)] на цепу́ (на ланцюгу́) кого. Позбавляти кого-небудь свободи в діях; підкоряти когось. Надія — велика дурисвітка, наче на цепу держить чоловіка (Панас Мирний).

трима́ти (держа́ти) ніс (но́са) за ві́тром (по ві́тру). Діяти непослідовно, непринципово, змінюючи свої переконання і поведінку відповідно до обставин. Сатирик викриває героя як, хоч і бездарного, але надзвичайно спритного пройдисвіта, що тримає ніс за вітром (З газети); І критик, що держить по вітру свій ніс, Що в папці промову (готову!) приніс, Схопився і першим до сцени побіг (С. Олійник).

трима́ти (держа́ти) ніс (но́са) за ві́тром (по ві́тру). Діяти непослідовно, непринципово, змінюючи свої переконання і поведінку відповідно до обставин. Сатирик викриває героя як, хоч і бездарного, але надзвичайно спритного пройдисвіта, що тримає ніс за вітром (З газети); І критик, що держить по вітру свій ніс, Що в папці промову (готову!) приніс, Схопився і першим до сцени побіг (С. Олійник).

трима́ти (держа́ти) ніс (но́са) за ві́тром (по ві́тру). Діяти непослідовно, непринципово, змінюючи свої переконання і поведінку відповідно до обставин. Сатирик викриває героя як, хоч і бездарного, але надзвичайно спритного пройдисвіта, що тримає ніс за вітром (З газети); І критик, що держить по вітру свій ніс, Що в папці промову (готову!) приніс, Схопився і першим до сцени побіг (С. Олійник).

трима́ти (держа́ти) ніс (но́са) за ві́тром (по ві́тру). Діяти непослідовно, непринципово, змінюючи свої переконання і поведінку відповідно до обставин. Сатирик викриває героя як, хоч і бездарного, але надзвичайно спритного пройдисвіта, що тримає ніс за вітром (З газети); І критик, що держить по вітру свій ніс, Що в папці промову (готову!) приніс, Схопився і першим до сцени побіг (С. Олійник).

держа́ти пере́д. 1. Верховодити ким-небудь або в чомусь; бути на чолі когось, чогось. Знов держить вона перед чи на весіллях, чи на музиках. Хлопці липнуть до неї (І. Нечуй-Левицький).

2. чого. Бути першим у чому-небудь; очолювати процесію, колону і т. ін. Мати з дочкою сіли в ридван, а Черевань не покидав таки козаковання [козакування] — поїхав на прощу верхи. Шрам із ним держав перед того поїзду (П. Куліш).

трима́ти (держа́ти) під замко́м (на замку́). 1. кого. Замикати, ховати від когось, надійно охороняючи. — А де ж Порфир? Це ви його під замком тримаєте? Негайно його сюди! Віддайте мені його на поруки (О. Гончар).

2. що. Робити недоступним що-небудь для когось. Грали “Стахановець” — “Зеніт”. Скрипченко діяв точно: ворота тримав на замку (З журналу); // Не давати кому-небудь можливості користуватися чимсь. [Передерій:] А де вона та грамота? Її безсоромно загарбав воєвода. І сім років тримає під замком Всі наші привілеї, надання І вільності всі київських міщан (І. Кочерга).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник відмінків

Словник синонімів

Словник фразеологізмів

Зовнішні посилання

http://ukrlit.org/slovnyk/slovnyk_ukrainskoi_movy_v_11_tomakh