Відмінності між версіями «Дріжаки»

Версія за 01:55, 5 листопада 2018

Дріжаки, -ків, м. мн. Дрожь. Дріжаки їсти. Трястись отъ холода. Пархім ходить та, голодний, дріжаки їсть по холодній зорі, не маючи у віщо й одягтись. Кв. О, та й змерз же я цупко!... Та й дріжаків наївся! Кв. І. 5. Дріжаки скачуть у душі. Страшно становится, нападаетъ страхъ. Йдуть хлопці.... в душі дріжаки скачуть. Господи, Господи! що то буде?... Кожному в голові був той екзамен. Св. Л. 215.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДРИЖАКИ́, ів, мн., розм. Часте здригання, тремтіння тіла від холоду, страху, хворобливого стану і т. ін. — Чи мало старі люди такого розказують, так що, наслухавшись, цілу ніч дрижаки спати не дадуть (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 170); Йому стало нестерпно холодно до дрижаків, до цокання зубів (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 86); Не відступив Савка, хоч від Кузьменкової загрози пішли по його спині дрижаки (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 210). ♦ Їсти (ловити, хапати, вбивати і т. ін.) дрижаки (дрижаків) — тремтіти, трястися від холоду, страху, хворобливого стану і т. ін. Пархім ходить та голодний дрижаки ість.., не маючи у віщо і одягтись... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 472); — На дорогу не дала [жінка] мені теплої одежі, так і випхнула в одній сорочці, а тепер хапай дрижаки (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 12); Перебрів [Тарас Демидович] усе озеро — води всього по шию. Виліз, одягався, ловлячи дрижаків (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 34); Нагнати дрижаків — налякати, настрахати. Такий.. тихенький горбатий дідусь на нічній галявині міг би нагнати дрижаків і на хороброго (Олесь Донченко, VI, 1957, 24); Напали (взяли) дрижаки кого, на кого — хто-небудь тремтить, трясеться від холоду, страху, хворобливого стану і т. ін. Семен загорнувсь у свиту, але його взяли дрижаки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 124); На неї такі дрижаки напали, що аж зуби дрібно застукотіли (Олесь Донченко, IV, 1957, 53).

Фразеологічний словник української мови

бере́ на дрижаки́ кого, безос. Хто-небудь мерзне, труситься від холоду, страху і т. ін. — Бувало вже так: і ліс довкола, і ліміти спущені, а грубки розтопити нічим. Весь виселок на дрижаки бере (Я. Баш); Він зрозумів, що цей Сидір весь час обманював. Від цієї думки його бере на дрижаки (З усн. мови).

вибива́ти (би́ти) дрижаки́ (дріб). Дуже тремтіти від холоду, нервового напруження і т. ін. Його щелепи зрадницьки вибивають дріб (З. Тулуб); — Не бийте дрижаків, бо в Петрівку замерзнете,— хоче якось втішити її вчитель (М. Стельмах); // перен. Дуже боятися чогось. — А вам не страшно? — Та поки що дрижаків не вибиваю (М. Стельмах).

дрижаки́ пробира́ють (беру́ть, хапа́ють і т. ін.) / пробра́ли (взяли́, вхопи́ли і т. ін.) кого і без додатка. Хто-небудь тремтить, трясеться від холоду, страху, нервового напруження, хворобливого стану і т. ін. Стомлений, я заснув, але швидко прокинувся від холоду. Мене всього пробирали дрижаки (І. Багмут); Зайду! Хоч погріюсь, бо вже з холоду дрижаки беруть. Доки дійду до Черкас, геть задубію (М. Пригара); Дівчину хапали дрижаки — як це страшно: вдягтися в чорну одіж, .. замість співів — молитви (О. Донченко); Семен загорнувся в свиту, але його взяли дрижаки (М. Коцюбинський).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання