Відмінності між версіями «Хитрий»

Поточна версія на 20:11, 4 листопада 2018

Хитрий, -а, -е. 1) Хитрый. Хитрий, як лисиця. Ном. № 1252. 2) Замысловатый. От де, люде, наша слава, слава України! Без золота, без каменю, без хитрої мови. Шевч. 46. 3) Скорый, быстрый. Вх. Уг. 272. Ум. Хитренький.

Хитрий - той, який для досягнення чого-небудь діє непрямими, обманними шляхами; підступний, лукавий.

Сучасні словники

ХИ́ТРИЙ, а, е.

1. Який для досягнення чого-небудь діє непрямими, обманними шляхами; підступний, лукавий. Хоч дурний, та хитрий (Номис, 1864, № 2979);

 А Степанида хитра! Як тільки зустрінеться, то, мов наумисне, моргає на мене (Марко Кропивницький, II, 1958, 116);

 На людську думку, Яків не був дуже мудрий, тільки був він хитрий (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 134);

 В такому ділі кожний своєї вигоди мусить шукати. А як же інакше? І Тимофій недарма помінявся зі мною.
 Він таки хитрий: знає, що панська земля тепер виробилася, гіршою стала, аніж Денисенкова (Михайло Стельмах, II, 1962, 23); 

2. Який завжди знайде вихід, викрутиться з скрутного становища.

Вибрешеться [Володко], відопреться в живі очі, вискочить із видимої загибелі. А хитрий: із-під стоячого підошву випоре!
(Лесь Мартович, Тв., 1954, 212); 

Цей, Романко, в мене хитрий, хоч кого обдурить!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 103); 

3. Який виражає хитрість або свідчить про неї.

[Цілюрик Шміт (ввіходить в хату. Се кругленький чоловічок, жвавий, мов живе срібло, обличчя в нього червоне та хитре):] 
Добридень, люди! (Леся Українка, IV, 1954, 249);

Погляд її став неначе трохи хитрий, але в ньому світився розум (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 324); 

Чоловік був лисий, з маленькими хитрими очима (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 169); 

В очах його замерехтіла хитра усмішка (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 377);

4. Замаскований, прихований.

Йде по сліду хитрім, петлюватім [петлястім] У вушанці простій чоловік (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 83);

Загін уже виїжджає на шлях, а думки Софрона, мов нетля, товчуться в голові і ніяк не можуть знайти тієї хитрої доріжки,
на яку б він міг повернути від бандитів (Михайло Стельмах, II, 1962, 196); 

Близькість ріки відчувалась особливо виразно.. тихим бульканням, коротким раптовим плюскотом, якимось шарудінням, схожим на чиїсь хитрі кроки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 230);

Хитрий, як лисиця (лис) — дуже хитрий.

[Микола:] То виборний Макогоненко; чоловічок і добрий був би, так біда — хитрий, як лисиця (Іван Котляревський, II, 1953, 29);

 А цей — хитрий, як лис, — розмірковував Денис, тягаючи сюди-туди пилкою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 243). 

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови

Академічний тлумачний словник (1970—1980)