Відмінності між версіями «Хитрий»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | '''ХИ́ТРИЙ''', а, е. | |
| + | |||
| + | 1. Який для досягнення чого-небудь діє непрямими, обманними шляхами; підступний, лукавий. Хоч дурний, та хитрий (Номис, 1864, № 2979); | ||
| + | |||
| + | А Степанида хитра! Як тільки зустрінеться, то, мов наумисне, моргає на мене (Марко Кропивницький, II, 1958, 116); | ||
| + | |||
| + | На людську думку, Яків не був дуже мудрий, тільки був він хитрий (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 134); | ||
| + | |||
| + | В такому ділі кожний своєї вигоди мусить шукати. А як же інакше? І Тимофій недарма помінявся зі мною. | ||
| + | Він таки хитрий: знає, що панська земля тепер виробилася, гіршою стала, аніж Денисенкова (Михайло Стельмах, II, 1962, 23); | ||
| + | |||
| + | 2. Який завжди знайде вихід, викрутиться з скрутного становища. | ||
| + | |||
| + | Вибрешеться [Володко], відопреться в живі очі, вискочить із видимої загибелі. А хитрий: із-під стоячого підошву випоре! | ||
| + | (Лесь Мартович, Тв., 1954, 212); | ||
| + | |||
| + | Цей, Романко, в мене хитрий, хоч кого обдурить!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 103); | ||
| + | |||
| + | 3. Який виражає хитрість або свідчить про неї. | ||
| + | [Цілюрик Шміт (ввіходить в хату. Се кругленький чоловічок, жвавий, мов живе срібло, обличчя в нього червоне та хитре):] | ||
| + | Добридень, люди! (Леся Українка, IV, 1954, 249); | ||
| + | |||
| + | Погляд її став неначе трохи хитрий, але в ньому світився розум (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 324); | ||
| + | |||
| + | Чоловік був лисий, з маленькими хитрими очима (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 169); | ||
| + | |||
| + | В очах його замерехтіла хитра усмішка (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 377); | ||
| + | |||
| + | 4. Замаскований, прихований. | ||
| + | |||
| + | Йде по сліду хитрім, петлюватім [петлястім] У вушанці простій чоловік (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 83); | ||
| + | |||
| + | Загін уже виїжджає на шлях, а думки Софрона, мов нетля, товчуться в голові і ніяк не можуть знайти тієї хитрої доріжки, | ||
| + | на яку б він міг повернути від бандитів (Михайло Стельмах, II, 1962, 196); | ||
| + | |||
| + | Близькість ріки відчувалась особливо виразно.. тихим бульканням, коротким раптовим плюскотом, якимось шарудінням, схожим на чиїсь хитрі кроки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 230); | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 20:01, 4 листопада 2018
Хитрий, -а, -е. 1) Хитрый. Хитрий, як лисиця. Ном. № 1252. 2) Замысловатый. От де, люде, наша слава, слава України! Без золота, без каменю, без хитрої мови. Шевч. 46. 3) Скорый, быстрый. Вх. Уг. 272. Ум. Хитренький.
Зміст
Сучасні словники
ХИ́ТРИЙ, а, е.
1. Який для досягнення чого-небудь діє непрямими, обманними шляхами; підступний, лукавий. Хоч дурний, та хитрий (Номис, 1864, № 2979);
А Степанида хитра! Як тільки зустрінеться, то, мов наумисне, моргає на мене (Марко Кропивницький, II, 1958, 116);
На людську думку, Яків не був дуже мудрий, тільки був він хитрий (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 134);
В такому ділі кожний своєї вигоди мусить шукати. А як же інакше? І Тимофій недарма помінявся зі мною. Він таки хитрий: знає, що панська земля тепер виробилася, гіршою стала, аніж Денисенкова (Михайло Стельмах, II, 1962, 23);
2. Який завжди знайде вихід, викрутиться з скрутного становища.
Вибрешеться [Володко], відопреться в живі очі, вискочить із видимої загибелі. А хитрий: із-під стоячого підошву випоре! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 212);
Цей, Романко, в мене хитрий, хоч кого обдурить!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 103);
3. Який виражає хитрість або свідчить про неї.
[Цілюрик Шміт (ввіходить в хату. Се кругленький чоловічок, жвавий, мов живе срібло, обличчя в нього червоне та хитре):] Добридень, люди! (Леся Українка, IV, 1954, 249);
Погляд її став неначе трохи хитрий, але в ньому світився розум (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 324);
Чоловік був лисий, з маленькими хитрими очима (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 169);
В очах його замерехтіла хитра усмішка (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 377);
4. Замаскований, прихований.
Йде по сліду хитрім, петлюватім [петлястім] У вушанці простій чоловік (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 83);
Загін уже виїжджає на шлях, а думки Софрона, мов нетля, товчуться в голові і ніяк не можуть знайти тієї хитрої доріжки, на яку б він міг повернути від бандитів (Михайло Стельмах, II, 1962, 196);
Близькість ріки відчувалась особливо виразно.. тихим бульканням, коротким раптовим плюскотом, якимось шарудінням, схожим на чиїсь хитрі кроки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 230);
Ілюстрації
|
|
|
|
