Відмінності між версіями «Мертвити»
| Рядок 32: | Рядок 32: | ||
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 391. | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 391. | ||
| − | + | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет інформаційних технологій та управління]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет інформаційних технологій та управління]] | ||
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Версія за 19:06, 4 листопада 2018
Мертвити, -влю, -ви́ш, гл. 1) Умерщвлять. (Смерть) три годи мертвила саме середніх людей. Мнж. 63. Старих людей турки мертвили. Волч. у. 2) Желать смерти кому. Вона сього сина все мертвила, аж той умер. Зміев. у.
Сучасні словники
МЕРТВИ́ТИ, влю, виш; мн. мертвлять; недок., перех.
1. Робити мертвим, позбавляти життя; убивати. Старих людей турки мертвили (Словник Грінченка); Спека та посуха того літа Мертвили поле і серця в'ялили, І ждала благодатного дощу Земля в той рік (Максим Рильський, II, 1960, 292).
2. перен. Позбавляти життєвості, бадьорості. Така вже суть християнства, що воно не спонукає до розвитку всіх духовних і фізичних сил людини, а, навпаки, мертвить, тамує їх (Радянське літературознавство, 18, 1955, 224).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
. . .Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 39. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 572. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 39. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 391.
