Відмінності між версіями «Київський міський будинок учителя»
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
==Етнографія== | ==Етнографія== | ||
==Краєзнавчі об’єкти== | ==Краєзнавчі об’єкти== | ||
| + | Київський міський будинок учителя | ||
| + | [[Категорія:Історико-культурні об’єкти/Архітектурні]] | ||
| + | |||
==Установи, заклади, організації та підприємства (про них)== | ==Установи, заклади, організації та підприємства (про них)== | ||
==Персоналії== | ==Персоналії== | ||
Версія за 15:59, 4 листопада 2018
Зміст
Опис
Київський міський будинок учителя — комунальний комплексний позашкільний заклад у системі позашкільних закладів освіти міста Києва, а також споруда, що напередодні революції була відома як «Педагогічний музей», а пізніше як будинок Центральної Ради.
У приміщеннях Будинку вчителя розташовані Музей Української революції 1917—1921 років, Педагогічний музей України, державна науково-педагогічна бібліотека імені В. О. Сухомлинського, культурний центр «Кияночка», Київська організація Профспілки працівників освіти і науки України. 5 жовтня 1912 року на Володимирській вулиці було урочисто відкрито для освітянської громади Києва Педагогічний музей. Будівлю було споруджено за проектом відомого київського архітектора Павла Альошина.
Вид ресурсу
Фото/2013р.
Автор(и)
Альошин Павло (архітектор)
Етнографія
Краєзнавчі об’єкти
Київський міський будинок учителя
