Відмінності між версіями «Особняк Аршавського (Фото)»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | [[Файл:10880 800x600 dom plachuschey vdov.jpg|500px|thumb|left|]] | |
[[Файл:Kyiv vidom ta nevidom.png|праворуч]] | [[Файл:Kyiv vidom ta nevidom.png|праворуч]] | ||
==Опис== | ==Опис== | ||
| − | Особняк Аршавського (або «Дім невтішної вдови», «Дім вдови, що плаче») — пам'ятка архітектури в Києві на Липках на вулиці Лютеранській, 23. Побудований у 1907 році за проектом архітектора Едуарда Брадтмана в стилі раннього модерну | + | Особняк Аршавського (або «Дім невтішної вдови», «Дім вдови, що плаче») — пам'ятка архітектури в Києві на Липках на вулиці Лютеранській, 23. Побудований у 1907 році за проектом архітектора Едуарда Брадтмана в стилі раннього модерну. Має статус пам'ятки архітектури місцевого значення. |
| + | |||
| + | Будинок відомий під поетичною назвою «Дім невтішної вдови», ймовірно, через те, що його головний фасад вінчає жіноча маска і під час дощу кам'яними щоками сумної красуні невпинно течуть сльози. За легендою, будинок належав якійсь безутішній вдові, але насправді його замовив Сергій Аршавський. | ||
| − | |||
| − | |||
==Автор(и)== | ==Автор(и)== | ||
| − | + | Олег Жарій (фотограф) | |
| + | Едуард Брадтман (архітектор) | ||
| + | |||
==Краєзнавчі об’єкти== | ==Краєзнавчі об’єкти== | ||
| − | + | [[Категорія:Історико-культурні об’єкти/Історичні]] | |
| − | + | [[Категорія:Історико-культурні об’єкти/Архітектурні]] | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
==Підготував(ла)== | ==Підготував(ла)== | ||
| − | Татарова Тетяна | + | [[Татарова Тетяна Григорівна]] |
Версія за 17:20, 3 листопада 2018
Опис
Особняк Аршавського (або «Дім невтішної вдови», «Дім вдови, що плаче») — пам'ятка архітектури в Києві на Липках на вулиці Лютеранській, 23. Побудований у 1907 році за проектом архітектора Едуарда Брадтмана в стилі раннього модерну. Має статус пам'ятки архітектури місцевого значення.
Будинок відомий під поетичною назвою «Дім невтішної вдови», ймовірно, через те, що його головний фасад вінчає жіноча маска і під час дощу кам'яними щоками сумної красуні невпинно течуть сльози. За легендою, будинок належав якійсь безутішній вдові, але насправді його замовив Сергій Аршавський.
Автор(и)
Олег Жарій (фотограф) Едуард Брадтман (архітектор)
