Відмінності між версіями «Згуба»
(Створена сторінка: '''Згуба, -би, '''''ж. ''1) Потеря. ''Чия згуба, того гріха повна губа. ''Ном. № 7452. 2) Гибель, погибел...) |
(Згуба) |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
+ | ==Словник Грінченка== | ||
'''Згуба, -би, '''''ж. ''1) Потеря. ''Чия згуба, того гріха повна губа. ''Ном. № 7452. 2) Гибель, погибель. ''Оцей дощ згуба. ''НВол. у. ''На згубу людей не можно в завод гнати. ''НВолын. у. ''Де він робе мені на сухоту та на згубу. ''НВолын. у. | '''Згуба, -би, '''''ж. ''1) Потеря. ''Чия згуба, того гріха повна губа. ''Ном. № 7452. 2) Гибель, погибель. ''Оцей дощ згуба. ''НВол. у. ''На згубу людей не можно в завод гнати. ''НВолын. у. ''Де він робе мені на сухоту та на згубу. ''НВолын. у. | ||
[[Категорія:Зг]] | [[Категорія:Зг]] | ||
+ | ==Сучасний словник== | ||
+ | ЗГУ́БА, и, жін., розм. | ||
+ | 1. Те, що загубилось, пропало чи зникло куди-небудь. Щось чорне та тверде випало у нього з-за пазухи і покотилося до рова. Онопрій сягнув рукою по свою згубу, та не встиг захопити її на лету (Іван Франко, III, 1950, 204); В Антона був вигляд людини, що сьогодні знайшла останню згубу з усього розкиданого багатства, яке збирала все життя (Роман Іваничук, Край.. шляху, 1962, 381). | ||
+ | 2. рідко. Втрата чогось належного, притаманного кому-небудь. Очевидно, треба якоїсь міцнішої поправки, щоб могти витримати згубу крові і багато безсонних ночей і всякі інші наслідки операції (Леся Українка, V, 1956, 230). | ||
+ | 3. Загибель, смерть кого-, чого-небудь. [Руфін:] Такі-то «добрі римські громадяни» колись наш Рим до згуби доведуть! (Леся Українка, II, 1951, 361); І в образі її сумному усіх я бачу матерів, що їх сини пішли на згубу за рідний дім, за рідний край (Володимир Сосюра, II, 1958, 494); — Думають, темні, згарячу не розберемось — де згуба, а де порятунок (Олесь Гончар, II, 1959, 190). | ||
+ | ♦ Доводити (довести) до згуби. | ||
+ | ==Орфографічний словник== | ||
+ | {| class="wikitable" | ||
+ | |- | ||
+ | ! Відмінок!! Однина !! Множина | ||
+ | |- | ||
+ | | називний || згуба|| згуби | ||
+ | |- | ||
+ | | родовий || згуби || згуб | ||
+ | |- | ||
+ | | давальний || згубі|| згубам | ||
+ | |- | ||
+ | | знахідний || згубу || згуби | ||
+ | |- | ||
+ | | орудний || згубою || згубами | ||
+ | |- | ||
+ | | місцевий || на /у згубі || на /у згубах | ||
+ | |- | ||
+ | | кличний || згубо || згуби | ||
+ | |} | ||
+ | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|/cIg5am3uuYg}} |
Поточна версія на 22:26, 25 жовтня 2016
Словник Грінченка
Згуба, -би, ж. 1) Потеря. Чия згуба, того гріха повна губа. Ном. № 7452. 2) Гибель, погибель. Оцей дощ згуба. НВол. у. На згубу людей не можно в завод гнати. НВолын. у. Де він робе мені на сухоту та на згубу. НВолын. у.
Сучасний словник
ЗГУ́БА, и, жін., розм. 1. Те, що загубилось, пропало чи зникло куди-небудь. Щось чорне та тверде випало у нього з-за пазухи і покотилося до рова. Онопрій сягнув рукою по свою згубу, та не встиг захопити її на лету (Іван Франко, III, 1950, 204); В Антона був вигляд людини, що сьогодні знайшла останню згубу з усього розкиданого багатства, яке збирала все життя (Роман Іваничук, Край.. шляху, 1962, 381). 2. рідко. Втрата чогось належного, притаманного кому-небудь. Очевидно, треба якоїсь міцнішої поправки, щоб могти витримати згубу крові і багато безсонних ночей і всякі інші наслідки операції (Леся Українка, V, 1956, 230). 3. Загибель, смерть кого-, чого-небудь. [Руфін:] Такі-то «добрі римські громадяни» колись наш Рим до згуби доведуть! (Леся Українка, II, 1951, 361); І в образі її сумному усіх я бачу матерів, що їх сини пішли на згубу за рідний дім, за рідний край (Володимир Сосюра, II, 1958, 494); — Думають, темні, згарячу не розберемось — де згуба, а де порятунок (Олесь Гончар, II, 1959, 190). ♦ Доводити (довести) до згуби.
Орфографічний словник
Відмінок | Однина | Множина |
---|---|---|
називний | згуба | згуби |
родовий | згуби | згуб |
давальний | згубі | згубам |
знахідний | згубу | згуби |
орудний | згубою | згубами |
місцевий | на /у згубі | на /у згубах |
кличний | згубо | згуби |