Відмінності між версіями «Маршал»

Версія за 18:51, 31 жовтня 2018

Маршал, -ла, м. 1) Маршалъ. 2) = Маршалок 1. Ондрій Степанович ще й маршалом був О. 1862. V. 105.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови: в 11 тт.

МА́РШАЛ, а, ч.

1. Військове звання, вище за генеральське, що його надає Президія Верховної Ради СРСР видатним особам найвищого командного складу, а також особа, яка має це звання. Початок параду гримить.. Крокують стрільці і танкісти, бійці, генерали і маршал (Бажан, Роки, 1957, 258); Німці тікали з вогневої. Це ще піддало Чернишеві сили, такої сили, що, здавалось, його не міг би тепер зупинити наказ самого маршала (Гончар, III, 1959, 119).

2. Найвище військове звання або чин у деяких чужоземних арміях; особа, що має таке звання або чин. — Нині мусить їхати з Румунії до Варшави маршал Франції Фош (Козд., Ю. Крук, 1957, 458); Він уявляв себе мало не маршалом Манштейном, який одним розчерком пера спрямовує в бій свої танкові дивізії (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 184).

3. дорев. Те саме, що марша́лок 2. Головою цілого повіту бував теж-таки виборний дворянами маршал, пізніше — предводитель дворянства (Мирний, І, 1949, 207); Дехто, мабуть, шкодував, що прийняв запрошення на іменини до повітового маршала і потрапив у пастку (Полт., Повість.., 1960, 18).

Вікіпедія

Ма́ршал (нім. marahscalc) (фр. maréchal) — військове звання (або чин) найвищого генеральського складу в арміях деяких держав. У державах, таких, як дореволюційна Росія, Велика Британія, Німеччина, Австрія — відповідний чин називається (називався) фельдмаршал (від нім. Feldmarschall). Особливою відзнакою маршала у деяких країнах є маршальський жезл.

Це слово має коріння у стародавній німецькій мові, де комбінація слів marh «кінь» та scalc «слуга» означали спочатку конюха. У Франції це слово спочатку означало сторож коней, або конюх (фр. maréchal і понині означає коваля підків). Пізніше, коли посада маршала ставала більш значимою, вони ставали членами королівських дворів Європи. В деяких країнах це звання почало використовуватися для позначення найвищих військових титулів. До головного воєначальника титул маршала був вперше застосований Тевтонським Орденом; звідси з'явилося найменування фельдмаршала, спочатку для полковників кавалерії.

Знаком відмінності маршала в багатьох арміях є символічний жезл, прикрашений символікою держави, який урочисто вручається полководцю. Маршальський жезл, або схрещені жезли нерідко складають частину герба маршала і присутні на погонах військових деяких держав. В СРСР особливою відзнакою маршальського звання була Маршальська Зірка.

Слід також звернути увагу, що в часи Речі Посполитої Обох Народів і Великого Князівства Литовського — державних утворень, до яких входили більшість земель сучасної України вживалася назва польовий гетьман (гетьман польний) і гетьман королівства (гетьман коронний), який пізніше, у зв'язку з поширенням німецького і західноєвропейського впливу на організацію війська Російської імперії було замінено на фельдмаршал. Таким чином титулу маршал, який зустрічаємо у Західній Європі в ті часи, в Східній відповідав титул гетьман (теж німецького походження, від нім. Hauptmann — ватажок, воєначальник). Назва гетьман довгий час використовувалась для позначення верховного командувача такої військово-державної структури, як Військо Запорізьке Низове (Запорізька Січ) аж до її розпуску в 1770-х роках Катериною II. Саме в цей час провідну роль в армії Россійської імперії починають відігравати люди німецького і західноєвропейського походження, що зокрема відобразилось на структурі армії і назвах вищого командного складу.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання