Відмінності між версіями «Замітка»
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:За]] | [[Категорія:За]] | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | <big>'''Академічний тлумачний словник (1970—1980)'''</big> | |
| + | |||
| + | 1. Короткий запис, зроблений з метою зберегти в пам'яті якесь спостереження, думку і т. ін. Його [Івана Вишенського] замітки короткі й сухі: але сучасна етнографія допомагає відновити — хоча б приблизно — картини і образи, що виникали в спогадах афонського ченця, коли він писав ці рядки (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 131); | ||
| + | <br />// Невелика стаття, повідомлення в газеті, журналі, збірнику. Маю знов писати дещо до австрійських, земляцьких і німецьких журналів, так всякі замітки (Леся Українка, V, 1956, 424); Улас. був переконаний, що з цим [зловживанням службовим становищем] миритися не можна, і написав замітку в обласну газету (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 149). | ||
| + | Брати (взяти) на замітку: а) (кого) брати під особливий нагляд. — Но, но, ти не дуже, — загрожує йому поліцай, — візьму на замітку! Хіба я не знаю, чим ви дихаєте... (Юрій Яновський, I, 1954, 165); б) (що) брати до уваги; [Бути] на замітці в кого — перебувати під особливим наглядом. Спиняє [німець] свій важкий погляд на.. худорлявому плечистому юнакові. Він у нього на замітці (Петро Колесник, Терен.., 1959, 342).<br /> | ||
| + | |||
| + | 2. заст. Зауваження, висловлене вголос. О. Артемій не раз діставав навіть замітку од консисторських протоєреїв (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 164); Маня вешталася нечутко коло столу з чаєм, закидаючи тут і там в мою розмову з матір'ю і братом свої замітки (Ольга Кобилянська, III, 1956, 267). | ||
| + | Не в замітку кому — непомітно для кого-небудь. І мені не в замітку, Як це сталось воно, Що мої однолітки Вже дорослі давно (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 166). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 19:44, 31 жовтня 2018
Замітка, -ки, ж. 1) Замѣтка. 2) — давати. Давать понять. Кішку б’ють, невістці на замітку дають. Ном. № 3901. 3) Брати на замітку. Принимать къ свѣдѣнію.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Короткий запис, зроблений з метою зберегти в пам'яті якесь спостереження, думку і т. ін. Його [Івана Вишенського] замітки короткі й сухі: але сучасна етнографія допомагає відновити — хоча б приблизно — картини і образи, що виникали в спогадах афонського ченця, коли він писав ці рядки (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 131);
// Невелика стаття, повідомлення в газеті, журналі, збірнику. Маю знов писати дещо до австрійських, земляцьких і німецьких журналів, так всякі замітки (Леся Українка, V, 1956, 424); Улас. був переконаний, що з цим [зловживанням службовим становищем] миритися не можна, і написав замітку в обласну газету (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 149).
Брати (взяти) на замітку: а) (кого) брати під особливий нагляд. — Но, но, ти не дуже, — загрожує йому поліцай, — візьму на замітку! Хіба я не знаю, чим ви дихаєте... (Юрій Яновський, I, 1954, 165); б) (що) брати до уваги; [Бути] на замітці в кого — перебувати під особливим наглядом. Спиняє [німець] свій важкий погляд на.. худорлявому плечистому юнакові. Він у нього на замітці (Петро Колесник, Терен.., 1959, 342).
2. заст. Зауваження, висловлене вголос. О. Артемій не раз діставав навіть замітку од консисторських протоєреїв (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 164); Маня вешталася нечутко коло столу з чаєм, закидаючи тут і там в мою розмову з матір'ю і братом свої замітки (Ольга Кобилянська, III, 1956, 267). Не в замітку кому — непомітно для кого-небудь. І мені не в замітку, Як це сталось воно, Що мої однолітки Вже дорослі давно (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 166).
Ілюстрації
|
|
|
|
