Відмінності між версіями «Знахідка»

Версія за 13:45, 31 жовтня 2018

Знахідка, -ки, ж. Находка.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 646.

ЗНА́ХІДКА, и, жін.

1. Те, що під час розшуків або випадково знайдене. В апаратній Маланка шукала Андрієвих пальців. Три жовтих, в олії, цурпалки валялись долі, біля машини, четвертого так і не знайшла. Вона загорнула знахідку у хустину і взяла з собою (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 49); Бідак золотого знайшов на землі, — Зрадів, аж заплакав. Додому йдучи, Згубив свою знахідку в лісі вночі, Шукав до світання в імлі (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 96); Підходить [Денис] до Мар'яни і передає їй гриби. — Ось тобі, господине, моя знахідка (Михайло Стельмах, II, 1962, 223); * У порівняннях. Рука Цимбала тремтіла, коли він, мов дорогу знахідку, вносив до списку делегатів ім'я Марини Дубчак (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 111).

Ілюстрації

Медіа

Див.також

• 25 найдивовижніших знахідок за всю історію археології

Джерела та література

1. Цивільне право України: Академічний курс: Підручник у 2 т.-Вид. 2-ге, доп. і перероб. — Т. 2. Особлива частина К.: Видавничий Дім «Ін Юре» 2006

Зовнішні посилання