Відмінності між версіями «Осиротіти»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Ос]] | [[Категорія:Ос]] | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | <big>'''Академічний тлумачний словник (1970—1980)'''<br /> | |
| + | |||
| + | </big>1. Стати сиротою. В шість років Кульжан осиротіла (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 57); Багато гур'ївчан загинуло тоді в морі. Загинуло й подружжя Задонцевих. Так осиротів Валерик (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 75); | ||
| + | // Залишитися самотнім, без близької, рідної людини. — Я прожила веселий вік молодий з ним тихо та любо, і ось довелось на старості літях [літ] осиротіти! Куди не гляну.., — все його згадаю (Марко Вовчок, I, 1955, 49).<br /> | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Стати безлюдним, пустим; опустіти. Веселий Кут осиротів. Без догляду, без призору почав пустіти та осуватися (Панас Мирний, III, 1954, 293); Як тільки брязнула клямкою хвіртка по її сліду, Микола відчув, що весь дім Громових і чепурний його дворик і садок враз осиротіли (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 397). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 762. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 19:31, 30 жовтня 2018
Осиротіти, -тію, -єш, гл. Осиротѣть. Він сирота і не винен, що осиротів. Св. Л. 324. Що я на чужій стороні завдовіла і з маленькими дітками осиротіла. Нп.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Стати сиротою. В шість років Кульжан осиротіла (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 57); Багато гур'ївчан загинуло тоді в морі. Загинуло й подружжя Задонцевих. Так осиротів Валерик (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 75);
// Залишитися самотнім, без близької, рідної людини. — Я прожила веселий вік молодий з ним тихо та любо, і ось довелось на старості літях [літ] осиротіти! Куди не гляну.., — все його згадаю (Марко Вовчок, I, 1955, 49).
2. перен. Стати безлюдним, пустим; опустіти. Веселий Кут осиротів. Без догляду, без призору почав пустіти та осуватися (Панас Мирний, III, 1954, 293); Як тільки брязнула клямкою хвіртка по її сліду, Микола відчув, що весь дім Громових і чепурний його дворик і садок враз осиротіли (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 397). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 762.
Ілюстрації
|
|
|
|
