Відмінності між версіями «Литкуп»

Версія за 16:03, 30 жовтня 2018

Ли́ткуп, -пу, м. Могорычъ послѣ состоявшейся сдѣлки. Вх. Зн. 32.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Могори́ч — в українській народній традиції, обрядова дія остаточного узаконення угоди. Обидві сторони на знак згоди випивали певну кількість горілки,

відбувалося при свідках (могоричниках, баришниках). Спочатку билися руками на знак згоди. Після випитого могоричу угода вважалася остаточно укладеною.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

 в означеннях

Тлумачення, значення слова «могорич»:

МОГОРИ́Ч, у, чол., розм.

1. Частування з приводу успішного завершення якої-небудь справи. Могорич — любовна річ (Номис, 1864, № 14063); — Ти думаєш, ми не знаємо, скільки відер горілки ти дав на могорич голові, писареві та його рідні (Нечуй-Левицький, II, 1956, 260); // Те, що п'ють при такому частуванні. На столі стояла горілка: декотрі бурлаки пили могорич і частували бурлачок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 201); Випили могорич. Олександра вступила у Петрову хату, котра відтоді мала бути й її хатою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 67); У закутку базарного майдану.. Любили.. Статечні люди пить могоричі (Максим Рильський, III, 1961, 171); [Мордохай:] Могорич — це мазь така, що після неї вже колеса не риплять! (Карпенко-Карий, I, 1960, 157). ♦ Запивати (запити) могорич див. запивати.

2. перен. Плата за послугу, допомогу і т. ін. — Швиденько збігай, Кузьмо, і до Карпця, і до Підіпригори. Скажи, нехай зараз же до мене приходять. А тобі за дорогу — мій могорич (Михайло Стельмах, II, 1962, 94); Чого мій татко не робив! Писав «прошенія» селянам за могорич... Він все умів (Володимир Сосюра, II, 1958, 365).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]