Відмінності між версіями «Лучина»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 3: Рядок 3:
  
 
==Сучасні словники==
 
==Сучасні словники==
Лучи́на (драночка, щепань) тонкая длинная щепка сухого дерева, предназначенная для растопки печи или для освещения избы[1]. Для получения лучин полено щепили, то есть разделяли на щепы. Для этого могли использовать специальный большой нож-косарь, обычный нож или припечный топорик. Чтобы получить больше света, одновременно жгли несколько лучин. Их закрепляли в светец. Это специальное металлическое приспособление, вбивавшееся нижним заострённым концом в чурбак или иную подставку. Под лучины ставили сосуд с водой. Вода отражала свет, а также предохраняла от пожара, который могли вызвать падающие угольки.
+
ЛУЧИНА, и, жін. Довга тонка тріска. Чужая робота то ж моя сухота; Дрова да лучина, невірна дружина (Павло Чубинський, V, 1874, 927); Під припічком знаходить [Мар'ян] дрова і лучину: їх перед самим від'їздом по-господарськи приготувала Фросина для нової хазяйки (Михайло Стельмах, I, 1962, 178);
 +
//  Така тріска як джерело світла. Світили в хаті не смальцем або олією, а якимись тонкими лучинами... (Панас Мирний, I, 1949, 220); На Поволжі основним джерелом світла була лучина (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 96);  * Образно. Вона [пісня] огнистая лучина, Що жару в серця долива (Іван Франко, XIII, 1954, 92).
  
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==

Версія за 12:05, 29 жовтня 2018

Лучина, -ни, ж. Лучина. Єсть у мене в кешені лучина, засвітимо чорними очима. Нп. Я ходила, молода, в темний ліс по лучину. Чуб. V. 1171. Ум. Лучи́нна. За лучинку найде причинку. Ном. № 2795.

Сучасні словники

ЛУЧИНА, и, жін. Довга тонка тріска. Чужая робота — то ж моя сухота; Дрова да лучина, невірна дружина (Павло Чубинський, V, 1874, 927); Під припічком знаходить [Мар'ян] дрова і лучину: їх перед самим від'їздом по-господарськи приготувала Фросина для нової хазяйки (Михайло Стельмах, I, 1962, 178); // Така тріска як джерело світла. Світили в хаті не смальцем або олією, а якимись тонкими лучинами... (Панас Мирний, I, 1949, 220); На Поволжі основним джерелом світла була лучина (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 96); * Образно. Вона [пісня] огнистая лучина, Що жару в серця долива (Іван Франко, XIII, 1954, 92).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання