Відмінності між версіями «Поїд»
(→Див. також) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
[[Категорія:По]] | [[Категорія:По]] | ||
| − | == | + | ==Академічний словник української мови== |
ПОЇДОМ, присл.: ◊ Поїдом їсти: а) безперервно і сильно кусати, жалити (про комах). Комарі нас поїдом їли, пили нашу кров, насолоджуючись (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 463); б) те саме, що їсти живцем (див. живцем) (про людей). Вислужуються [наглядачки] перед комендантом, поїдом їдять відданих під їхню опіку людей (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 187); Килина Іванівна не була тією традиційною мачухою, яка поїдом їсть пасербиць та пасинків (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 147); Кіндрат таки не втерпів, купив хустку. Він знав, що жінка і лаятиме його, і радітиме, і поїдом їстиме (Євген Гуцало, Скупапа.., 1965, 172); в) терзати, мучити (про думки, почуття і т. ін.). Поїдом їла нудьга, бо відчував [Микоша] у собі якісь сили й не знав, до чого їх докласти (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 269). | ПОЇДОМ, присл.: ◊ Поїдом їсти: а) безперервно і сильно кусати, жалити (про комах). Комарі нас поїдом їли, пили нашу кров, насолоджуючись (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 463); б) те саме, що їсти живцем (див. живцем) (про людей). Вислужуються [наглядачки] перед комендантом, поїдом їдять відданих під їхню опіку людей (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 187); Килина Іванівна не була тією традиційною мачухою, яка поїдом їсть пасербиць та пасинків (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 147); Кіндрат таки не втерпів, купив хустку. Він знав, що жінка і лаятиме його, і радітиме, і поїдом їстиме (Євген Гуцало, Скупапа.., 1965, 172); в) терзати, мучити (про думки, почуття і т. ін.). Поїдом їла нудьга, бо відчував [Микоша] у собі якісь сили й не знав, до чого їх докласти (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 269). | ||
| + | ==Український тлумачний словник== | ||
| + | '''поїд'''-у, ч., діал. | ||
| + | З'їдання. Їсти поїдом. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 09:26, 29 жовтня 2018
Поїд, -ду, м. Съѣденіе. Поїдом ї́сти. Заѣдать. В пої́д. Сколько можно съѣсть. На луках паші не в поїд. Лебед. у.
Зміст
Академічний словник української мови
ПОЇДОМ, присл.: ◊ Поїдом їсти: а) безперервно і сильно кусати, жалити (про комах). Комарі нас поїдом їли, пили нашу кров, насолоджуючись (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 463); б) те саме, що їсти живцем (див. живцем) (про людей). Вислужуються [наглядачки] перед комендантом, поїдом їдять відданих під їхню опіку людей (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 187); Килина Іванівна не була тією традиційною мачухою, яка поїдом їсть пасербиць та пасинків (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 147); Кіндрат таки не втерпів, купив хустку. Він знав, що жінка і лаятиме його, і радітиме, і поїдом їстиме (Євген Гуцало, Скупапа.., 1965, 172); в) терзати, мучити (про думки, почуття і т. ін.). Поїдом їла нудьга, бо відчував [Микоша] у собі якісь сили й не знав, до чого їх докласти (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 269).
Український тлумачний словник
поїд-у, ч., діал. З'їдання. Їсти поїдом.
Ілюстрації
|
|
|
|
