Відмінності між версіями «Потерпати»
(→Сучасні словники) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 13: | Рядок 13: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Потерп1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Потерп2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Потерп3.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Потерп4.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
Версія за 09:24, 29 жовтня 2018
Потерпа́ти, -па́ю, -єш, гл. 1) Терпнуть. Ой як іде з коршми, то й викрикає, а на мені тіло та потерпає. Чуб. V. 1091. 2) Бояться, дрожать. Всі жиди в страху, кождий потерпає. ЕЗ. V. 200. Я потерпаю за свою дитину: саму покинула, а воно мале. НВолын. у. Ми тут потерпаєм за його, бо ще повіситься. НВолын. у. Злодій їден за другого потерпає. НВолын. у.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення, значення слова «потерпати»: ПОТЕРПАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Відчувати страх перед ким-, чим-небудь; боятися. [Мак:] Який я герой!.. Це мені присвоїли Героя, а я весь час тоді так потерпав... (Олександр Корнійчук, Над Дніпром, 1960, 98); Коли ведмедя четверо гайдуків водили по вулицях, люди потерпали, дітей на горище ховали (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 29); Брехальський потерпав загинути нізащо, Та обов'язок свій одначе пам'ятав (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 182);
2. Терпіти злидні, нестатки, жити в нужді; тяжко бідувати. Йому зараз ніяк не хотілося, щоб у сестри склалося враження, ніби він там потерпає в степу: хай буде Вустя хоч за нього спокійною... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 233);
Ілюстрації
|
|
|
|
