Відмінності між версіями «Саможатка»

Версія за 21:31, 28 жовтня 2018

Саможатка, -ки, ж. Жатвенная машина, жнея. Прилуцк. у.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Жнива́рка[1], жатка[2] — машина для скошування зернових культур та складання у валки чи зв'язування у снопи зернових та інших сільськогосподарських культур. Жниварки бувають зернові, зернобобові, конопляні, для збирання цукрових буряків, соняшникова жатка та кукурудзяна.

Винахідником жниварки вважається Сайрус Маккормік, котрий у 1831 році сконструював, а у 1834 запатентував першу роботоздатну жниварку, що працювала на кінній тязі[3].

Класифікація жниварок

За типом агрегатування зі сільгосптехнікою Навісна (працює в парі з комбайном, або з енергозасобом) Причепна (агрегатується з колісними тракторами) За методами комбайнування Прямого комбайнування (коли збирання врожаю відбувається за один етап) Роздільного комбайнування (спочатку врожай скошується та складається у валок, потім після підсихання колосся відбувається його підгрібання підбирачем та подальший обмолот у бункері зернозбирального комбайну

ЖА́ТКА, и, жін. Машина для скошування зернових та інших рослин. — Там [по хуторах] — і машини всякі задля польової роботи — плуги парові, сіялки, жатки, молотилки (Панас Мирний, IV, 1955, 331); Картоплиння для силосу збирають перед копанням картоплі самохідними комбайнами, жатками (Колгоспник України, 9, 1959, 22).

Ілюстрації

Курсивний текст==Медіа==

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]