Відмінності між версіями «Набиток»
(→Медіа) |
(→Див. також) |
||
Рядок 30: | Рядок 30: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
{{#ev:youtube|v4epQFeF9D8}} | {{#ev:youtube|v4epQFeF9D8}} | ||
− | |||
− | |||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== |
Версія за 14:12, 28 жовтня 2018
Наби́ток, -тку, м. = Набуток 1. Набиток злий не спірний. Ном. № 10374.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Набиток — майно, набуття
Набыток, набиток — набуток, придбання; прибуток
НАБУ́ТОК, тку, ч.
Те, що набувають працею, затрачаючи силу й енергію. Не віддасть він [солдат] нікому набутку свого — що узято в бою, те здобуто навіки! (Голов., Поезії, 1955, 13); Для селян, які провозили десь на західний торг звичайний набуток своєї праці, такі придорожні села, за панським чи його дозорного посіпаки замочком, ставали страховищем (Ле, Наливайко, 1957, 6); // То, що неподільно належить кому-небудь. Література, музика, образотворче мистецтво, театр і кіно, всі скарбниці культури стали набутком широких мас трудящих (Літ. газ., 26. IX 1961, 4).
Набу́ток, тку, м.
1) Благопріобрѣтенное имущество.
2) Служба сверхъ срока въ возмѣщеніе прогульныхъ дней.
Ілюстрації
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
Медіа
Джерела та література
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 466.
ЗВЕДЕНИЙ СЛОВНИК ЗАСТАРІЛИХ ТА МАЛОВЖИВАНИХ СЛІВ