Відмінності між версіями «Скатерть»
(→Сучасні словники) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 13: | Рядок 13: | ||
♦ '''Скатерть-самобранка''' див. самобранка; '''Скатертю дорога''' див. дорога; '''Щоб дорога слалася скатертю''' — щоб все було добре в дорозі. ''На ґанку ще випили, щоб дорога слалася скатертю'' (Нечуй-Левицький, III, 1956, 72). | ♦ '''Скатерть-самобранка''' див. самобранка; '''Скатертю дорога''' див. дорога; '''Щоб дорога слалася скатертю''' — щоб все було добре в дорозі. ''На ґанку ще випили, щоб дорога слалася скатертю'' (Нечуй-Левицький, III, 1956, 72). | ||
| − | '''Скатерти́на = скате́рка = ска́терть = скат = скаті́рка''' — виготовлений із тканини особливого ґатунку або в’язаний виріб, яким покривають стіл (див. ще обру́с); в українських казках часто згадується скатерть-самобранка; див. також в «Енеїді» І. Котляревського: ''«Ось скатерть шльонськая нешпетка, Її у Липську добули; Найбільша втім вона прикметна — На стіл як тільки настели І загадай якої страви, То всякі зробляться потрави, Які на світі тільки єсть: Пивце, винце, медок, горілка, рушник, ніж, ложка і тарілка».'' ''Стіл дубовий покривала біла скатертина (М. Макаровський); Скатертина дуже ненажерлива: хоч скільки годуй, а не нагодуєш (приказка); Накрила сина скатеркою (П. Чубинський); На столах скати все ллянії'' (Я. Головацький). | + | '''Скатерти́на = скате́рка = ска́терть = скат = скаті́рка''' — виготовлений із тканини особливого ґатунку або в’язаний виріб, яким покривають стіл (див. ще обру́с); в українських казках часто згадується скатерть-самобранка; див. також в «Енеїді» І. Котляревського: ''«Ось скатерть шльонськая нешпетка, Її у Липську добули; Найбільша втім вона прикметна — На стіл як тільки настели І загадай якої страви, То всякі зробляться потрави, Які на світі тільки єсть: Пивце, винце, медок, горілка, рушник, ніж, ложка і тарілка».''''Стіл дубовий покривала біла скатертина'' (М. Макаровський); ''Скатертина дуже ненажерлива: хоч скільки годуй, а не нагодуєш (приказка); Накрила сина скатеркою (П. Чубинський); На столах скати все ллянії'' (Я. Головацький). |
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 16:54, 23 жовтня 2018
Скатерть, -тя, м. Скатерть. Мил. 139. З старого скатертя зробив скатертинку. Черк. у. Вили Марусі віночок та й покотили по столі, по квітчастому скатертю. Мет. 143.
Зміст
Сучасні словники
СКА́ТЕРТЬ, і, жін. Те саме, що скатерка.
Княгиня.. низько вклонилась гостям і почала застилати стіл білою скатертю (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 126); Жінки розставляють на майдані столи з білими мережаними скатертями (Олександр Довженко, I, 1958, 191);
* У порівняннях. От стеляться розложисті, як скатерть, зелені левади (Нечуй-Левицький, II, 1956, 167); Плаче й сумує діброва, а сніг Білою скатертю по полю ліг... (Яків Щоголів, Поезії.., 1958, 428);
// перен. Рівна, гладка поверхня чого-небудь. Стежка, що вела вгору, засипана снігом, і ані одного сліду стопи людської не було видно на його білій скатерті (Іван Франко, II, 1950, 36).
♦ Скатерть-самобранка див. самобранка; Скатертю дорога див. дорога; Щоб дорога слалася скатертю — щоб все було добре в дорозі. На ґанку ще випили, щоб дорога слалася скатертю (Нечуй-Левицький, III, 1956, 72).
Скатерти́на = скате́рка = ска́терть = скат = скаті́рка — виготовлений із тканини особливого ґатунку або в’язаний виріб, яким покривають стіл (див. ще обру́с); в українських казках часто згадується скатерть-самобранка; див. також в «Енеїді» І. Котляревського: «Ось скатерть шльонськая нешпетка, Її у Липську добули; Найбільша втім вона прикметна — На стіл як тільки настели І загадай якої страви, То всякі зробляться потрави, Які на світі тільки єсть: Пивце, винце, медок, горілка, рушник, ніж, ложка і тарілка».'Стіл дубовий покривала біла скатертина (М. Макаровський); Скатертина дуже ненажерлива: хоч скільки годуй, а не нагодуєш (приказка); Накрила сина скатеркою (П. Чубинський); На столах скати все ллянії (Я. Головацький).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 256.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 256.
