Відмінності між версіями «Ягнячий»
(→Сучасні словники) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 13: | Рядок 13: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:00106772l.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |
| − | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:SFYmk0IZzKI.jpg|x140px]] | |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:4032903420_3966f258d3.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 16:26, 23 жовтня 2018
Ягнячий, -а, -е. 1) Свойственный, принадлежащій ягненку. У нашого дяка ягнячий голос. Нѣжин. у. 2) Сдѣланный изъ шерсти или овчины ягненка, поярковый. Ягняче руно. Вас. 198. Ягняча пряжа. Вас. 170. Сива шапка, сива шапка, а пояс ягнячий. Грин. III. 680.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 624. 1. Прикм. до ягня. Хлопці на вулиці грали в бабки. Ягнячі маслаки по два стояли на землі, як старенькі бабусі (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 35); // Зробл., пошитий з шкури ягняти. Сива шапка, сива шапка, А пояс ягнячий, — Ой як вийдеш на вулицю, То й погляд собачий! (Українські народні пісні, 1, 1964, 231); Там усе у ягнячих свитках та вибійчаних штанях, і літом у шапках; а тут — у сукняних чумарках, у китаєвих штанях (Панас Мирний, I, 1954, 75).
2. перен., розм. Який певними рисами, особливостями нагадує ягня або щось властиве йому. Бодай той лев сьогодні вас пожер одразу всіх, як маєте ви скніти в покірності ягнячій! (Леся Українка, I, 1951, 169); — Так, кажете, вам не колють очей минулим? — Господар повів плечима: — А чим колоти? — відкинув голову і подивився на Гульку таким ягнячим поглядом, що коли б Гулька не був Гулькою, то неодмінно повірив би в щирість того здивування (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 64).
Ілюстрації
|
|
|
