Відмінності між версіями «Рудня»
(→Джерела та література) |
(→Джерела та література) |
||
| Рядок 24: | Рядок 24: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| − | [http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%8F Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 896.][https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%8F Wikipedia] | + | [http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%8F Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 896.] |
| + | [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%8F Wikipedia] | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Версія за 13:49, 22 жовтня 2018
Рудня, -ні, ж. 1) Мѣсто добыванія желѣзной руды. 2) Желѣзо-плавильный заводъ.
Сучасні словники
Ру́дня — металургійне підприємство в Україні у XIV — XIX ст., на якому з руди отримували залізо. Вперше термін «рудня» трапляється у грамоті Володимира Ольгердовича 1390 року.
Рудні з'явилися на Поліссі у XIV ст., прийшовши на зміну колишнім невеличким підприємствам з використанням ручних сиродутних горен. Особливістю рудні було використання для виробництва металу водяного двигуна. За допомогою водяного колеса приводили у дію міхи для нагнітання повітря у залізоплавильну піч (печі називалися горно, домниця, димарка), ковальські молоти, а також механізми, що подрібнювали залізну руду. Рудні будували поблизу річок.
РУ́ДНЯ, і, ж., рідко. Те саме, що рудни́к. Шахтарем на рудні був [батько], зазнав на світі багато фахів (Сос., II, 1958, 365); Випадок допоміг влаштуватись на цій же рудні до майстерні (Панч, О. Пархом., 1939, 26).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 896. Wikipedia
