Відмінності між версіями «Хнюра»

Версія за 19:19, 21 жовтня 2018

Хню́ра, -ри, об., хнюрко́, -ка, м. Угрюмый, ворчливый чоловѣкъ. Вх. Зн. 76.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ХНЮРА -и, ч. і ж., хнюрко, -а, ч., зах. - Похмура, буркотлива людина.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Схильний буркотати, бурчати; який буркоче, бурчить (про людину). Він завжди був трохи грубуватий і буркотливий (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 217); — Лежи тихо! Чого крутишся! Їй [дитині] і там добре, — підійшла буркітлива Тайфіде (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 375);

// Який виражає незадоволення. Випускає [жаба] з себе згуки, раз жалібні.., то знов сердиті, буркотливі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 285).

2. Який часто воркує, любить воркувати (про голубів). — Чи бачили сивую голубку? ..Яка вона? — Сиза, сиза, буркотлива (Павло Чубинський, V, 1874, 24).

Тлумачний словник Кузнєцова

Буркотливий -а, -е; -лів, -а, -о. Схильний бурчати, бурчати. В. старий. // Виражає невдоволення, роздратування.

Тлумачний словник Ушакова

Буркотливий, буркотлива, буркітливе; буркотливий, незадоволена, невдоволено. Постійно буркливий, незадоволений. Буркотливий дід всім набрид.

Сучасний тлумачний словник російської мови Єфремової

1. Схильний до бурчання; буркотливий.

2. Виражає невдоволення, роздратування (про голос, інтонації і т.п.)

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література