Відмінності між версіями «Льолька»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 12: Рядок 12:
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:;l.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:;l.jpg|x140px]]
 +
 +
 +
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут, Слова 2018]]
 +
[[Категорія:Ль]]

Версія за 18:37, 19 жовтня 2018

Льо́лька, -ки, ж. Ум. отъ льоля. ЛЬО́ЛЯ, і, жін., дит., розм. Сорочка (звичайно дитяча). Неначе ляля в льолі білій, Святеє сонечко зійшло (Тарас Шевченко, II, 1953, 60); У тоненькій льолі вона була зовсім легка і на диво худенька, самі кісточки (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 25); * Образно. Як буде доля, то буде льоля (Номис, 1864, № 1660). ♦ Бути в своїй льолі — бути при своєму розумі.[Василина:] Як ти сказала? Чи ти в своїй льолі, дівко!(Степан Васильченко, Вибр., 1954, 292); В льолі народитися — те саме, що В сорочці народитися.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 585.


;l.jpg