Відмінності між версіями «Теплість»
(→Сучасні словники) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
'''ТЕ́ПЛО.''' | '''ТЕ́ПЛО.''' | ||
| − | 1. Присл. до теплий 1, 2, 4, 5. Як чудно, тепло сонце сяє, Як зелень розкішно блищить (Іван Франко, XIII, 1954, 439); Діти спали на руках у матерів, тепло вкриті ватяними ковдрами (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 70); Підполковник говорив приязно, лагідно, тепло (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 278); Тургенев завжди дуже тепло ставився до українського народу, глибоко шанував його культуру, літературу (Вечірній Київ, 8.XI 1968, 4); — Спасибі, доню, за вечерю. Рости велика, — тепло дивиться на своє дитя (Михайло Стельмах, II, 1962, 106). | + | '''1'''. Присл. до теплий 1, 2, 4, 5. Як чудно, тепло сонце сяє, Як зелень розкішно блищить (Іван Франко, XIII, 1954, 439); Діти спали на руках у матерів, тепло вкриті ватяними ковдрами (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 70); Підполковник говорив приязно, лагідно, тепло (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 278); Тургенев завжди дуже тепло ставився до українського народу, глибоко шанував його культуру, літературу (Вечірній Київ, 8.XI 1968, 4); — Спасибі, доню, за вечерю. Рости велика, — тепло дивиться на своє дитя (Михайло Стельмах, II, 1962, 106). |
♦ Тепло (тепліше) на душі (на серці) в кого, кому — хтось відчуває душевну, сердечну теплоту, радість. Тепліше стає на серці, коли бачиш, що ти не цілком одинокий на світі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 339); Квітує сад. Це я його садив. І на душі у мене тепло й гарно, Що недарма я по землі ходив, Що народився я на світ не марно! (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 44). | ♦ Тепло (тепліше) на душі (на серці) в кого, кому — хтось відчуває душевну, сердечну теплоту, радість. Тепліше стає на серці, коли бачиш, що ти не цілком одинокий на світі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 339); Квітує сад. Це я його садив. І на душі у мене тепло й гарно, Що недарма я по землі ходив, Що народився я на світ не марно! (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 44). | ||
| − | 2. у знач. присудк. сл. Про настання теплої погоди. Тепло було, й вишні цвіли рясно (Марко Вовчок, I, 1955, 38); | + | '''2'''. у знач. присудк. сл. Про настання теплої погоди. Тепло було, й вишні цвіли рясно (Марко Вовчок, I, 1955, 38); |
// Про підвищення температури повітря де-небудь. Йому так приємно, ..що в хаті тепло і тихо, коло нього красуня-дочка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 186); Опівдні вробилося зовсім тепло (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 12); Було тепло, весна розливалася навкруги (Олесь Гончар, II, 1959, 226). | // Про підвищення температури повітря де-небудь. Йому так приємно, ..що в хаті тепло і тихо, коло нього красуня-дочка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 186); Опівдні вробилося зовсім тепло (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 12); Було тепло, весна розливалася навкруги (Олесь Гончар, II, 1959, 226). | ||
| − | 3. у знач. присудк. сл., кому. Про відчуття тепла (у 2 знач.) ким-небудь. Тепліше буде й веселіше, Як блисне сонечко мені (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 189); Демидові стало тепло (Олександр Довженко, I, 1958, 313); Земле! як тепло нам із тобою! (Максим Рильський, I, 1960, 127). | + | '''3'''. у знач. присудк. сл., кому. Про відчуття тепла (у 2 знач.) ким-небудь. Тепліше буде й веселіше, Як блисне сонечко мені (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 189); Демидові стало тепло (Олександр Довженко, I, 1958, 313); Земле! як тепло нам із тобою! (Максим Рильський, I, 1960, 127). |
♦ Ні зимно, ні тепло див. зимно 1. | ♦ Ні зимно, ні тепло див. зимно 1. | ||
Версія за 22:58, 18 жовтня 2018
Теплість, -лости, ж. Теплота. Шейк.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ТЕ́ПЛІСТЬ, лості, жін., рідко. Те саме, що тепло 2, 3. Після цілого місяця ідеальної ясності й теплості почався вітер, а далі, — як і слід було по такому початку сподіватись, — дощ (Леся Українка, V, 1956, 392); Пелехатий нюхливо поводив носом, вловлюючи запашну теплість, випромінювану людиною (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 8).
ТЕ́ПЛО.
1. Присл. до теплий 1, 2, 4, 5. Як чудно, тепло сонце сяє, Як зелень розкішно блищить (Іван Франко, XIII, 1954, 439); Діти спали на руках у матерів, тепло вкриті ватяними ковдрами (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 70); Підполковник говорив приязно, лагідно, тепло (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 278); Тургенев завжди дуже тепло ставився до українського народу, глибоко шанував його культуру, літературу (Вечірній Київ, 8.XI 1968, 4); — Спасибі, доню, за вечерю. Рости велика, — тепло дивиться на своє дитя (Михайло Стельмах, II, 1962, 106). ♦ Тепло (тепліше) на душі (на серці) в кого, кому — хтось відчуває душевну, сердечну теплоту, радість. Тепліше стає на серці, коли бачиш, що ти не цілком одинокий на світі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 339); Квітує сад. Це я його садив. І на душі у мене тепло й гарно, Що недарма я по землі ходив, Що народився я на світ не марно! (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 44).
2. у знач. присудк. сл. Про настання теплої погоди. Тепло було, й вишні цвіли рясно (Марко Вовчок, I, 1955, 38); // Про підвищення температури повітря де-небудь. Йому так приємно, ..що в хаті тепло і тихо, коло нього красуня-дочка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 186); Опівдні вробилося зовсім тепло (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 12); Було тепло, весна розливалася навкруги (Олесь Гончар, II, 1959, 226).
3. у знач. присудк. сл., кому. Про відчуття тепла (у 2 знач.) ким-небудь. Тепліше буде й веселіше, Як блисне сонечко мені (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 189); Демидові стало тепло (Олександр Довженко, I, 1958, 313); Земле! як тепло нам із тобою! (Максим Рильський, I, 1960, 127). ♦ Ні зимно, ні тепло див. зимно 1.
Ілюстрації
|
|
|
|
