Відмінності між версіями «Відвіт»

Версія за 23:15, 17 жовтня 2018

Відвіт, -ту,

Сучасні словники

1.Відповідь. Хто не спитає, за кого вона йде, «за Левка» — один одвіт (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 301); — Ну, ми напишемо такий одвіт, що довго він нас пам'ятатиме!.. (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 28); Тільки друг не шле одвіту, Ні привіту, ні слівця (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 108) Давати (дати) відвіт: а) відповідати на запитання. — Як дочка хоче, — відвіт дала Векла, — так нехай і буде (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 446); б) відповідати за вчинки, дії. — А ти що робиш ото на хаті? — гукнув голова до Лавріна. — Зараз мені злазь та давай одвіт перед нами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 364); У (на) відвіт: а) відповідаючи на запитання, на що-небудь сказане. — І чого в тебе такі очі смутні? — Да того, може, що нездужаю, — сказала на одвіт (Марко Вовчок, I, 1955, 195); б) реагуючи на що-небудь. Троянці так дали в одвіт, Що Турн собі розчухав литку (Іван Котляревський, I, 1952, 231).

2.Відповідальність. Сім бід — один одвіт (Номис, 1864, № 4277) Бути в одвіті — бути відповідальним. — Ланочку, — зітхнувши важко, вимовив він, — хай уже я один в одвіті буду... (Панас Мирний, IV, 1955, 224); Нести одвіт — нести відповідальність. [Пушкар:] Умів грішить — умій нести одвіт! (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 289).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Словоформи дієслова

Джерела та література

Зовнішні посилання