Відмінності між версіями «Гущавина»
(→Ілюстрації) |
|||
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:81b351fd896c9cff115f937b385e5019.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:81b351fd896c9cff115f937b385e5019.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:124440803.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:124440803.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Версія за 14:18, 20 листопада 2018
Гущавина, -ни, ж. Чаща, густо заросшее мѣсто. Левиц. І. 374.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Академічний тлумачний словник (1970—1980) ГУЩА́ВИНА, и, жін.
1. Місце, де дерева або кущі ростуть дуже густо. В лісі, в гущавині, лежить, схилившись на лікоть, Петруня (Степан Васильченко, II, 1960, 356); Вузенька стежка вела в саму гущавину (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 66); // чого. Густі зарості чого-небудь. Од часу до часу він спуджував дичину, що або з хуркотом звивалась у повітря, або з плескотом зникала в гущавину очеретів (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 409); Зараз він піде на зелені схили дніпровських круч, загубиться в гущавині дерев (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 29).
2. Те саме, що гуща 1, 3. Ольга добре ним [жаром] обгорнула горщика з борщем. Висунув [Микола], почав насипати з глибокого полумиска, вигортаючи гущавину (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 7); Хлоп'ята дружно пірнали в гущавину натовпу і галасливими табунцями випурхували з-під ніг дорослих (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 11).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Медіа:https://youtu.be/nV2nfbQ-0SM.
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 201.
Зовнішні посилання
Академічний тлумачний словник (1970—1980) - http://sum.in.ua/s/ghushhavyna
