Відмінності між версіями «Кужілець»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | |||
| + | Зміст | ||
| + | 1Сучасні словники | ||
| + | 1.1 Вікіпедія | ||
| + | 1.2 Словник української мови | ||
| + | 1.3 Словник синонімів | ||
| + | 2 У традиційному господарстві | ||
| + | 3 У традиційній культурі | ||
| + | 4 Див. також | ||
| + | 5 Примітки | ||
| + | |||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Куделя. | ||
| + | У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мичка. | ||
| + | Кужі́ль і ку́жіль[1], куде́ля[2], куде́лиця[3] (від праслов. *kǫdělь), іноді ми́чка[4], пові́смо[5] — сировина для прядіння. Може являти собою очищене від костриці і вичісане волокно льону чи конопель або розчісану вовну. | ||
| + | Слово «кужіль» може бути як жіночого (кужі́ль, род. відм. куже́лі), так і чоловічого роду (ку́жіль, род. відм. ку́желя)[1]. | ||
| + | |||
| + | Академічний тлумачний словник (1970-1980) | ||
| + | КУ́ЖІЛЬ, желя, чол., КУЖІ́ЛЬ, желі, жін. | ||
| + | 1. Прядиво або вовна, намотані на кужівку. Ой піду я за ворота білу кужіль прясти, Там мій милий, чорнобривий жене воли пасти (Павло Чубинський, V, 1874, 76); А в зимі, то мами прядуть кужіль та й співають свої дівоцькі співанки (Василь Стефаник, I, 1949, 99); Порожньою бічною вуличкою пробігли дівчата з пухнастими кужелями (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 129); * Образно. Кужелі золотавого пилу Піднімав суховій на соші [шосе]... (Терень Масенко, Степ, 1938, 53). | ||
| + | 2. рідко. Те саме, що кужівка, кужілка. А мати Сидить на призьбі коло хати Та вовну з кужеля пряде (Тарас Шевченко, II, 1953, 316). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 386. | ||
| + | Коментарі (0) | ||
| + | КУЖІ́ЛЬ див. ку́жіль. | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 386. | ||
| + | |||
| + | 1. Прядиво або вовна, намотані на кужівку. Ой піду я за ворота білу кужіль прясти, Там мій милий, чорнобривий жене воли пасти (Павло Чубинський, V, 1874, 76); А в зимі, то мами прядуть кужіль та й співають свої дівоцькі співанки (Василь Стефаник, I, 1949, 99); Порожньою бічною вуличкою пробігли дівчата з пухнастими кужелями (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 129); * Образно. Кужелі золотавого пилу Піднімав суховій на соші [шосе]... (Терень Масенко, Степ, 1938, 53). | ||
| + | 2. рідко. Те саме, що кужівка, кужілка. А мати Сидить на призьбі коло хати Та вовну з кужеля пряде (Тарас Шевченко, II, 1953, 316). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 386. | ||
| + | Коментарі (0) | ||
| + | КУЖІ́ЛЬ див. ку́жіль. | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 386. | ||
| + | |||
| + | Кужіль, ля, м. и кужіль, желі, ж. Чесанный день, приготовленный для пряденія. Кужіль м’якого льону на жердці. МВ. (О. 1862. III. 57). Дали кужелю прясти. ЗОЮР. II. 23. Ой піду я за ворота білу кужіль прясти. Чуб. V. 76. Дим кужілем. Дымъ клубами. Желех. | ||
| + | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 320. | ||
| + | |||
| + | кужіль «прядиво, або вовна, намо• тані на кужівку; кужівка; вихор, клуб (пилу); [худа людина Я]», [кужелаJ «веретено» ВеУг, кужелИна «кужіль» СУМ, Г, кужелиця «те.», [кужель] < | ||
| + | |||
| + | Словник синонімів | ||
| + | КУЖІ́ВКА[КУЖІ́ЛКА] (кілок, на який намотують прядиво, вовну), КУ́ЖІЛЬ[КУЖІ́ЛЬ], КУЖЕ́ЛИНАрозм.,КУЖЕ́ЛИЦЯрозм., КРУЖІ́ВКАдіал.Буде мати бити щіткою, гребінкою і веретеном, кужівкою (Словник Б. Грінченка); Гелена сидить на низькому різьбленому стільці і пряде пурпурну вовну на золотій кужілці (Леся Українка). | ||
| + | |||
| + | КУ́ЖІЛЬч. (прядиво або вовна, намотані на кужівку), КУЖІ́ЛЬж., КУДЕ́ЛЯ, КУДЕ́ЛИЦЯ, КУЖЕ́ЛИНАрозм.,КУЖЕ́ЛИЦЯрозм.На припічку мати пряде кужіль (М. Стельмах); Як погнала бабусенька куріпочку пасти, Сама сіла під тиночком куделицю прясти (пісня). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 23:01, 17 жовтня 2018
Кужіле́ць, -льця́, м. = Кужіль. Грин. III. 379.
Зміст
Сучасні словники
Зміст
1Сучасні словники
1.1 Вікіпедія
1.2 Словник української мови
1.3 Словник синонімів
2 У традиційному господарстві
3 У традиційній культурі
4 Див. також
5 Примітки
Тлумачення слова у сучасних словниках У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Куделя. У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мичка. Кужі́ль і ку́жіль[1], куде́ля[2], куде́лиця[3] (від праслов. *kǫdělь), іноді ми́чка[4], пові́смо[5] — сировина для прядіння. Може являти собою очищене від костриці і вичісане волокно льону чи конопель або розчісану вовну. Слово «кужіль» може бути як жіночого (кужі́ль, род. відм. куже́лі), так і чоловічого роду (ку́жіль, род. відм. ку́желя)[1].
Академічний тлумачний словник (1970-1980) КУ́ЖІЛЬ, желя, чол., КУЖІ́ЛЬ, желі, жін. 1. Прядиво або вовна, намотані на кужівку. Ой піду я за ворота білу кужіль прясти, Там мій милий, чорнобривий жене воли пасти (Павло Чубинський, V, 1874, 76); А в зимі, то мами прядуть кужіль та й співають свої дівоцькі співанки (Василь Стефаник, I, 1949, 99); Порожньою бічною вуличкою пробігли дівчата з пухнастими кужелями (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 129); * Образно. Кужелі золотавого пилу Піднімав суховій на соші [шосе]... (Терень Масенко, Степ, 1938, 53). 2. рідко. Те саме, що кужівка, кужілка. А мати Сидить на призьбі коло хати Та вовну з кужеля пряде (Тарас Шевченко, II, 1953, 316). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 386. Коментарі (0) КУЖІ́ЛЬ див. ку́жіль. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 386.
1. Прядиво або вовна, намотані на кужівку. Ой піду я за ворота білу кужіль прясти, Там мій милий, чорнобривий жене воли пасти (Павло Чубинський, V, 1874, 76); А в зимі, то мами прядуть кужіль та й співають свої дівоцькі співанки (Василь Стефаник, I, 1949, 99); Порожньою бічною вуличкою пробігли дівчата з пухнастими кужелями (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 129); * Образно. Кужелі золотавого пилу Піднімав суховій на соші [шосе]... (Терень Масенко, Степ, 1938, 53). 2. рідко. Те саме, що кужівка, кужілка. А мати Сидить на призьбі коло хати Та вовну з кужеля пряде (Тарас Шевченко, II, 1953, 316). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 386. Коментарі (0) КУЖІ́ЛЬ див. ку́жіль. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 386.
Кужіль, ля, м. и кужіль, желі, ж. Чесанный день, приготовленный для пряденія. Кужіль м’якого льону на жердці. МВ. (О. 1862. III. 57). Дали кужелю прясти. ЗОЮР. II. 23. Ой піду я за ворота білу кужіль прясти. Чуб. V. 76. Дим кужілем. Дымъ клубами. Желех. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 320.
кужіль «прядиво, або вовна, намо• тані на кужівку; кужівка; вихор, клуб (пилу); [худа людина Я]», [кужелаJ «веретено» ВеУг, кужелИна «кужіль» СУМ, Г, кужелиця «те.», [кужель] <
Словник синонімів КУЖІ́ВКА[КУЖІ́ЛКА] (кілок, на який намотують прядиво, вовну), КУ́ЖІЛЬ[КУЖІ́ЛЬ], КУЖЕ́ЛИНАрозм.,КУЖЕ́ЛИЦЯрозм., КРУЖІ́ВКАдіал.Буде мати бити щіткою, гребінкою і веретеном, кужівкою (Словник Б. Грінченка); Гелена сидить на низькому різьбленому стільці і пряде пурпурну вовну на золотій кужілці (Леся Українка).
КУ́ЖІЛЬч. (прядиво або вовна, намотані на кужівку), КУЖІ́ЛЬж., КУДЕ́ЛЯ, КУДЕ́ЛИЦЯ, КУЖЕ́ЛИНАрозм.,КУЖЕ́ЛИЦЯрозм.На припічку мати пряде кужіль (М. Стельмах); Як погнала бабусенька куріпочку пасти, Сама сіла під тиночком куделицю прясти (пісня).
Ілюстрації
| |
|
|
|