Відмінності між версіями «Кудря»
(→Сучасні словники) |
(→Ілюстрації) |
||
Рядок 12: | Рядок 12: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Images_(101).jpg]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Без_названия_(48).jpg]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Без_названия_(5).jpg]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Images_(119).jpg]] |
|} | |} | ||
Версія за 19:05, 17 жовтня 2018
Кудря́, -ря́ти, с. Чаще во мн. ч.: кудря́та. Ласкательно: кудри. Ізвила кудрята темна нічка. Чуб. V. 586.
Зміст
Сучасні словники
КУ́ЧЕРІ, ів, мн. (одн. кучер, я, чол.). Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Кучеряве або завите волосся. Вернувся з Києва Петрусь Уже Петром і паничем, І кучері аж по плече, і висипався чорний ус (Тарас Шевченко, II, 1953, 222); Почала мені на пальці Мила злотий кучер вить (Леся Українка, IV, 1954, 127); На другий день нам уже обстригли кучері. Ми були вояками (Іван Франко, I, 1955, 75); Сивувате волосся опадало кучерями на опуклий лоб (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 73); * Образно. Вікна його кімнати затіняли густі віти каштана, що підвівся над низенькими вишневими кучерями дерев (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 15); * У порівняннях. Летить.. петарда в повітрі, тріскає над головою і, окружившись вогнем, наче золотими кучерями, падає на землю (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 412).
2. Хвостові пера у качура. * У порівняннях. Пан Зануда пригладив волосся на висках, .. і воно чорніло, неначе качурині кучері, позатикані за вуха (Нечуй-Левицький, III, 1956, 344).