Відмінності між версіями «Глум»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Гл]] | [[Категорія:Гл]] | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | 1.'''Зле висміювання; насміхання'''. Вулицею.. котилась [юрба] і сміх, і глум, і гомін, і прокльони несла з собою (Леся Українка, I, 1951, 443); Він перестав сміятися, зате в тоні його лишився одвертий глум (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 183); В мужичій вимові слово «пан» звучало.. з відтінком глуму (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 50); * Образно. Так заточенець думав думу, Один конаючи в тюрмі; І тільки стіни зором глуму Зі тьми дивилися самі (Павло Грабовський, I, 1959, 152). | |
| + | ♦ Брати (взяти, піднімати, підняти, здіймати, здійняти і т. ін.) на глум кого, що і без додатка — насміхатися, глузувати, кепкувати з когось або чогось, кад кимось або чимось. — То ти береш мене, старого, на глум? (Лесь Мартович, Тв., 1954, 60); Дмитрій не тільки не обурився за те, що Кирило промовчав у Новгороді, а навпаки, взяв його на глум (Антон Хижняк, Д. Галицький. 1958, 237); Звелів [Тури] з досади, гніву, злості На глум підняти мертві кості.. Нещасних Низа з Евріалом Перед самим Троянським валом, Щоб сим врагів своїх кольнуть (Іван Котляревський, I, 1952, 231); О, скільки він [Каменяр] людських підслухав дум, О, скільки він розкрив очей незрячих, Підвів з колін безвольних і ледачих, Нахаб і неуків підняв на глум (Любов Забашта, Вибр., 1958, 43); [Лицар:] Та що се ти мені байки плетеш, на глум здіймаєш, чи смієшся в вічі? (Леся Українка, II, 1951, 194). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 22:53, 16 жовтня 2018
Глум, -му, м. Насмѣшка, издѣвка, посмѣяніе. Старе скаже на глум, а ти бери на ум. Ном. № 6013. На глум подати. Отдать на посмѣяніе. На глум старих звичаїв не подаймо. К. ПС. 23.
Зміст
Сучасні словники
1.Зле висміювання; насміхання. Вулицею.. котилась [юрба] і сміх, і глум, і гомін, і прокльони несла з собою (Леся Українка, I, 1951, 443); Він перестав сміятися, зате в тоні його лишився одвертий глум (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 183); В мужичій вимові слово «пан» звучало.. з відтінком глуму (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 50); * Образно. Так заточенець думав думу, Один конаючи в тюрмі; І тільки стіни зором глуму Зі тьми дивилися самі (Павло Грабовський, I, 1959, 152). ♦ Брати (взяти, піднімати, підняти, здіймати, здійняти і т. ін.) на глум кого, що і без додатка — насміхатися, глузувати, кепкувати з когось або чогось, кад кимось або чимось. — То ти береш мене, старого, на глум? (Лесь Мартович, Тв., 1954, 60); Дмитрій не тільки не обурився за те, що Кирило промовчав у Новгороді, а навпаки, взяв його на глум (Антон Хижняк, Д. Галицький. 1958, 237); Звелів [Тури] з досади, гніву, злості На глум підняти мертві кості.. Нещасних Низа з Евріалом Перед самим Троянським валом, Щоб сим врагів своїх кольнуть (Іван Котляревський, I, 1952, 231); О, скільки він [Каменяр] людських підслухав дум, О, скільки він розкрив очей незрячих, Підвів з колін безвольних і ледачих, Нахаб і неуків підняв на глум (Любов Забашта, Вибр., 1958, 43); [Лицар:] Та що се ти мені байки плетеш, на глум здіймаєш, чи смієшся в вічі? (Леся Українка, II, 1951, 194).
Ілюстрації
|
|
|
|
