Відмінності між версіями «Лютити»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 2: Рядок 2:
 
[[Категорія:Лю]]
 
[[Категорія:Лю]]
  
ЛЮТИТИ, лючу, лютиш, недок., перех. Доводити до розлюченості, гніву; дуже сердити. Шарлота щось бомкнула, а панотець не розумів. Його це зачало лютити (Март., Тв., 1954, 297); Розуміння власного безсилля якось зарадити справі лютило найбільше (Собко. Звич. життя, 1957, 246).
+
ЛЮТИ́ТИ (дуже сердити, доводити до крайнього гніву), РОЗЛЮ́ЧУВАТИ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИ, РОЗ’ЯРЯ́ТИ, ОЗВІ́РЮВАТИрозм.,БІСИ́ТИрозм.рідше. - Док.: розлютува́ти, розлюти́ти, роз’ю́ши́ти, роз’яри́ти, озві́рити, збіси́ти, осатани́тирозм.рідше.Він не здобув кохання Олесі, і свідомість своєї безпорадності перед дівчиною часом лютила його (М. Ю. Тарновський); Мовчанка ще дужче розлючує його (А. Хижняк); Ми думали, що биття озвірить учителя, розсердить, розлютить його (І. Франко); Розмовляли [відвідувачі] по-мадярськи, і це мене ще більше роз’юшило (переклад С. Масляка); Летить [Турн], щоб потрошить Троян; І роз’ярив дружину злую (І. Котляревський); Ізмалечку бісять мене дармоїди (І. Муратов); Відмовилась [наречена] од подарунка, хоч як не вмовляв її хлопець. Ця впертість збісила парубка (М. Стельмах). - Пор. се́рдити
  
Орфографія (словоформи)
+
СЕ́РДИТИ (викликати почуття гніву), ГНІВИ́ТИ, ГНІ́ВАТИ, ПРОГНІВЛЯ́ТИ, ЗЛИ́ТИ, ЗЛОСТИ́ТИ, ОЗЛО́БЛЮВАТИ, ОЗЛОБЛЯ́ТИ. - Док.: розсе́рдити, осе́рдитирідшерозгніви́ти, розгні́вати, прогніви́ти, прогні́вати, погніви́ти, угнівити[вгніви́ти]рідшерозізли́ти, обізли́ти, озли́ти, озлоби́ти. А ввечері мій Ярема(От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану (Т. Шевченко); З ким жити, того не гнівити (прислів’я); Ще злить мене сей культ празникування, все одно як культ вінчання (Леся Українка); Незрозуміла Гальванескова балаканина дратувала й злостила її (Ю. Смолич); [Одарка:] Йому, бач, співи на думці, а до мене й не забалака!.. Чим я тебе прогнівила?.. (М. Кропивницький). - Пор. 2. дратува́ти, люти́ти.
 +
https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%BB%D1%8E%D1%82%D0%B8%D1%82%D0%B8
  
лютити - дієслово, недоконаний вид
+
{| class="wikitable"
 
+
|-
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
+
! Орфографія (словоформи) !! однина !! множина
        ОДНИНА МНОЖИНА
+
|-
1 особа лючу лютимо
+
|  || Наказовий спосіб ||
2 особа лютиш лютите
+
|-
3 особа лютить лютять
+
| 1 особа ||  || люті́мо, люті́м
МАЙБУТНІЙ ЧАС
+
|-
          ОДНИНА МНОЖИНА
+
| 2 особа || люти́ || люті́ть
1 особа лютитиму лютитимемо
+
|-
2 особа лютитимеш лютитимете
+
|  || МАЙБУТНІЙ ЧАС ||
3 особа лютитиме лютитимуть
+
|-
МИНУЛИЙ ЧАС
+
| 1 особа || люти́тиму || люти́тимемо, люти́тимем
                ОДНИНА МНОЖИНА
+
|-
Чоловічий рід лютив
+
| 2 особа || люти́тимеш || люти́тимете
Жіночий рід лютила  лютили
+
|-
Середній рід лютило
+
| 3 особа || люти́тиме || люти́тимуть
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ
+
|-
                ОДНИНА МНОЖИНА
+
|  || ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС ||
1 особа         лютімо
+
|-
2 особа         люти лютіть
+
| 1 особа || лючу́ || лютимо́, люти́м
ДІЄПРИСЛІВНИК
+
|-
Теперішній час лютячи
+
| 2 особа || люти́ш || лютите́
Минулий час лютивши
+
|-
 +
| 3 особа || люти́ть || лютя́ть
 +
|-
 +
|  || МИНУЛИЙ ЧАС ||
 +
|-
 +
| чол. р. || люти́в || люти́ли
 +
|-
 +
| жін. р. || люти́ла || люти́ли
 +
|-
 +
| сер. р. || люти́ло || люти́ли
 +
|-
 +
|  || ДІЄПРИСЛІВНИК ||
 +
|-
 +
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС|| лютячи ||
 +
|-
 +
| МИНУЛИЙ ЧАС || лютивши ||
 +
|-

Версія за 21:03, 18 жовтня 2018

Лю́тити, -чу, -тиш, гл. Сердить, раздражать. Желех.

ЛЮТИ́ТИ (дуже сердити, доводити до крайнього гніву), РОЗЛЮ́ЧУВАТИ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИ, РОЗ’ЯРЯ́ТИ, ОЗВІ́РЮВАТИрозм.,БІСИ́ТИрозм.рідше. - Док.: розлютува́ти, розлюти́ти, роз’ю́ши́ти, роз’яри́ти, озві́рити, збіси́ти, осатани́тирозм.рідше.Він не здобув кохання Олесі, і свідомість своєї безпорадності перед дівчиною часом лютила його (М. Ю. Тарновський); Мовчанка ще дужче розлючує його (А. Хижняк); Ми думали, що биття озвірить учителя, розсердить, розлютить його (І. Франко); Розмовляли [відвідувачі] по-мадярськи, і це мене ще більше роз’юшило (переклад С. Масляка); Летить [Турн], щоб потрошить Троян; І роз’ярив дружину злую (І. Котляревський); Ізмалечку бісять мене дармоїди (І. Муратов); Відмовилась [наречена] од подарунка, хоч як не вмовляв її хлопець. Ця впертість збісила парубка (М. Стельмах). - Пор. се́рдити

СЕ́РДИТИ (викликати почуття гніву), ГНІВИ́ТИ, ГНІ́ВАТИ, ПРОГНІВЛЯ́ТИ, ЗЛИ́ТИ, ЗЛОСТИ́ТИ, ОЗЛО́БЛЮВАТИ, ОЗЛОБЛЯ́ТИ. - Док.: розсе́рдити, осе́рдитирідшерозгніви́ти, розгні́вати, прогніви́ти, прогні́вати, погніви́ти, угнівити[вгніви́ти]рідшерозізли́ти, обізли́ти, озли́ти, озлоби́ти. А ввечері мій Ярема(От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану (Т. Шевченко); З ким жити, того не гнівити (прислів’я); Ще злить мене сей культ празникування, все одно як культ вінчання (Леся Українка); Незрозуміла Гальванескова балаканина дратувала й злостила її (Ю. Смолич); [Одарка:] Йому, бач, співи на думці, а до мене й не забалака!.. Чим я тебе прогнівила?.. (М. Кропивницький). - Пор. 2. дратува́ти, люти́ти. https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%BB%D1%8E%D1%82%D0%B8%D1%82%D0%B8

Орфографія (словоформи) однина множина
Наказовий спосіб
1 особа люті́мо, люті́м
2 особа люти́ люті́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа люти́тиму люти́тимемо, люти́тимем
2 особа люти́тимеш люти́тимете
3 особа люти́тиме люти́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа лючу́ лютимо́, люти́м
2 особа люти́ш лютите́
3 особа люти́ть лютя́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. люти́в люти́ли
жін. р. люти́ла люти́ли
сер. р. люти́ло люти́ли
ДІЄПРИСЛІВНИК
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС лютячи
МИНУЛИЙ ЧАС лютивши