Відмінності між версіями «Цпеник»
Рядок 40: | Рядок 40: | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
+ | {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і | ||
+ | сучасність|підрозділ=Факультет романо- | ||
+ | германської філології}} |
Поточна версія на 20:24, 18 квітня 2024
Цпеник, -ка, ж. = Шпеник 1. Вх. Лем. 481.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
. ШПЕ́НИК, а, чол. Невеликий шип, стержень або тільки його кінець. Зовні на дзвіниці був ще сонячний годинник. У ясний день тінь від шпеника ходила по колу й.. показувала години (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 146);Кожна ягода була, як шапочка, одягнена на білий шпеник (Олесь Донченко, V, 1957, 88); Антон нахилив голову і мідним шпеником колупався в люльці (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 106); // Стержень у пряжці, який при застібанні входить в отвори ременя, пояса. Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 518.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Шпеник, -ка, м. 1) Шпенекъ, конецъ стрѣлы или какого-нибудь стержня; иногда самъ стержень. Вас. 167, 179. Він шпеник в рані розглядав. Котл. Ен. VI. 73. 2) Ножка у листа, плода. Вх. Лем. 486.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ШПЕ́НИК, а, ч. Невеликий шип, стержень або тільки його кінець. Зовні на дзвіниці був ще сонячний годинник. У ясний день тінь від шпеника ходила по колу й.. показувала години (Папч, Гомоп. Україна, 1954, 146); Кожна ягода була, як шапочка, одягнена на білий шпеник (Донч., V, 1957, 88); Антон нахилив голову і мідним шпеником колупався в люльці (Чорн., Потік.., 1956, 106); // Стержень у пряжці, який при застібанні входить в отвори ременя, пояса. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 518. Шпеник, ка, м. 1) Шпенекъ, конецъ стрѣлы или какого-нибудь стержня; иногда самъ стержень. Вас. 167, 179. Він шпеник в рані розглядав. Котл. Ен. VI. 73. 2) Ножка у листа, плода. Вх. Лем. 486. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 509.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
шпеник -а, ч. Невеликий шип, стержень або тільки його кінець. || Стержень у пряжці, який при застібанні входить в отвориременя, пояса.
Ілюстрації
Медіа
Цікаві факти
Матеріал з Вікіпедії
[1]
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Факультет романо- германської філології}}