Відмінності між версіями «Омити»
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ОМИТИ, омию, омиєш, док., перех. | ||
| + | |||
| + | 1. книжн. Те саме, що обмивати 1. А сніжок на вітрі дужому їхні рани омива! (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 109); Омию На княжому дебелім тілі Засохлу кров його... (Тарас Шевченко, II, 1953, 337). | ||
| + | |||
| + | 2. Змочувати, зрошувати поверхню чого-небудь. Матері зомліли в горі, .. і сльози пекуча хвилька омиває щоки темні (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 14); * Образно. Він чує, як цей вечір, і зорі, і соромливий усміх дружини розпростують його зібгану душу, омивають її новими надіями (Михайло Стельмах, II, 1962, 163). | ||
| + | |||
| + | 3. тільки недок. Змочуючи своїми хвилями, текти навколо чого-небудь. Вода попадалася рідше. Зате як припадав він до неї, коли знаходив потік, той холодний кришталь, що омивав десь жовті корені смерек і аж сюди приносив гомін лісів! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 317); Під летючими хмаринками туману відлискували під місяцем великі плеса верхніх ставків, що майже омивали мури палацу (Юрій Смолич, I, 1958, 67); | ||
| + | // Оточувати своїми водами (про океани, моря, річки і т. ін.). Тиха річка Ствига омивав півострів (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 194); Дванадцять морів і два океани омивають береги Радянської держави (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 82). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 693. | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 17:49, 16 жовтня 2018
Омити. См. Омивати.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ОМИТИ, омию, омиєш, док., перех.
1. книжн. Те саме, що обмивати 1. А сніжок на вітрі дужому їхні рани омива! (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 109); Омию На княжому дебелім тілі Засохлу кров його... (Тарас Шевченко, II, 1953, 337).
2. Змочувати, зрошувати поверхню чого-небудь. Матері зомліли в горі, .. і сльози пекуча хвилька омиває щоки темні (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 14); * Образно. Він чує, як цей вечір, і зорі, і соромливий усміх дружини розпростують його зібгану душу, омивають її новими надіями (Михайло Стельмах, II, 1962, 163).
3. тільки недок. Змочуючи своїми хвилями, текти навколо чого-небудь. Вода попадалася рідше. Зате як припадав він до неї, коли знаходив потік, той холодний кришталь, що омивав десь жовті корені смерек і аж сюди приносив гомін лісів! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 317); Під летючими хмаринками туману відлискували під місяцем великі плеса верхніх ставків, що майже омивали мури палацу (Юрій Смолич, I, 1958, 67); // Оточувати своїми водами (про океани, моря, річки і т. ін.). Тиха річка Ствига омивав півострів (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 194); Дванадцять морів і два океани омивають береги Радянської держави (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 82).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 693.
Ілюстрації
|
|
|
|
